Під прапором Бандери
2 лютого з нагоди 75-ї річниці створення ОУН революційної в Києві у приміщенні Науково-дослідного інституту українознавства відбулися ІІ Бандерівські читання. Тема: «Якою має бути Українська Самостійна Соборна Держава в XXІ столітті та "питання Москви"». Організатори заходу: Науково-дослідний інститут українознавства і Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень».
Відкрили читання співорганізатори події – кандидат історичних наук, директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко та директор Недержавного аналітичного центру «УССД», народний депутат України VII скликання Юрій Сиротюк.
У вітальному слові Богдан ГАЛАЙКО зауважив: «Так, зараз Україна перебуває у стані війни з третьою військовою потугою у світі. Але ця війна відкриває для нас можливості росту. Українізація, впровадження реформ і розбудова армії дасть нам шанс зайняти належне місце у світі».
Своєю чергою, Юрій СИРОТЮК наголосив: «Розпочату на Майдані Революції гідності не було завершено. Це має бути національна революція, завершенням якої буде становлення національної держави. Саме на цьому слід сконцентрувати всі зусилля в умовах війни, в якій перебуває Україна. Адже це священна війна, з якої має постати Українська самостійна соборна держава. Історія вимагає від нас розірвати зв'язки із Путіним і Московією у всіх просторах. Має стояти розділ на грані двох світів – українського та російського. Маємо раз і назавжди відокремитися від Кремля та розвивати українську свідомість».
Також учасників читань привітав міністр освіти і науки України Сергій КВІТ: «Бандера повинен бути не просто символом. Його постать слід досліджувати науково. Наукові конференції мають не повторювати давно знане, а постійно відкривати щось нове. Сподіваюся, що кожного року Бандерівські читання додаватимуть якусь новизну й українській науці, й українській політиці».
З вітальним словом до учасників звернувся лідер Всеукраїнського об'єднання «Свобода» Олег ТЯГНИБОК.
«Якщо поглянути на останні сторіччя української історії, то можна побачити: під час всіх кризових ситуацій українці, що мислили себе націоналістами, були на передньому краю боротьби. Націоналісти завжди дуже тверезо усвідомлювали ситуацію і відповідали на виклики свого часу. Для них ніколи не було таємницею, що Москва є головним й вічним ворогом України. І вони завжди закликали очільників держави від ілюзій щодо Кремля. Але сліпота дорого коштувала українській нації. Зараз знову українська нація гартується у битвах із Москвою. І щоб не повторювати старі помилки, треба вибрати найефективніший шлях виходу із теперішньої ситуації та знайти відповіді на сьогоднішні виклики. Ідеї Бандери потребують якнайглибшого вивчення та осмислення. І сьогоднішні Бандерівські читання стануть майданчиком для цього процесу».
Представник ОУН (б) Віктор РОГ у промові наголосив: «Сьогодні нашою головною задачею є визволення українських земель з під чобота московського окупанта. Але найголовнішим завданням є визволення українських душ з під впливу московської пропаганди. Визволення шляхом опанування. Не поборемо Москви, доки не поборемо московщини, і то насамперед московщини в свідомості мільйонів співвітчизників. Боремося не за голоси на виборах, а за душі, голови і серця українців. Цей шлях незрівнянно важчий і довший, але він єдино правильний.
Формулювання національного «Вірую», виховання національної волі, розбудова національної сили – це «три кити», на яких базується органічна революційна концепція українського націоналізму».
Із вітальним словом до присутніх звернувся також заступник директора Українського інституту національної пам'яті Володимир ТИЛІЩАК: «Бандера стає елементом масової культури з усіма супутніми ознаками: з пошуком скандалів, викривленням фактів. Але водночас суспільство дуже мало цікавиться реальними фактами з життя Степана Бандери. Згідно із квітневим опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», лише 31% опитуваних позитивно ставилися до Бандери. Але соціологи, наводячи такі дані, говорять і про інше: за минулі два роки позитивне усвідомлення Бандери зросло з 22% до 31%. І що найбільш цікаво: що більш молодші і освіченіші респонденти, то кращим є їхнє ставлення до очільника націоналістів. Ці люди і є нашим надбанням і майбутнім української нації».
На читаннях слово мав також колишній віце-прем'єр-міністр України Олександр СИЧ. У своїй доповіді він проаналізував реалізацію визвольної концепції ОУН у 70-80-х роках.
«Основою ідеологічної концепції ОУН спочатку було сподівання на третю світову війну. Однак в умовах психологічного тиску, спричиненого холодною війною, постало питання про трансформацію концепції, адже стало зрозуміло, що в основі протистояння світів є гонка ядерного озброєння. Відповідно, це вимагала пошуку нової форми для національної концепції. Було ухвалено рішення про її трансформацію в широкий фронт національно-визвольної боротьби всіх поневолених російською імперією народів. ОУН визначила, що єдиним шляхом визволення з-під гніту Росії є збройна національно-визвольна війна. Адже з уваги на імперський характер російського народу, було виключено еволюцію Московії».
Засновник Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова Петро ІВАНИШИН доповів про ідеологічні основи української державности.
У виступі доктор філологічних наук, наголосив, що українцям бракує власної держави, яку націоналісти називають «українською Україною»: «Першим тлумаченням цьому терміну дав Тарас Шевченко, пишучи, що у своїх хаті своя правда і своя воля. На жаль, за 24 роки жодна з влад не проявила інтересу до розвитку країни. Навпаки, вони сприяли денаціоналізації українців, які, як маятник, коливалися між західним світом і Росією. І навіть Революція Гідності докорінно не змінила ситуацію. Тому нам потрібна національна революція, а не лише антирежимний акт бунту. І тут треба розуміти, що ідеології бувають різні, відповідно до бачення яких і постають різні типи держав. Як альтернативу ліберальній ідеології ми пропонуємо модель націоналістичної держави».
На тему «Український націоналізм на сучасному етапі» виступив народний депутат Андрій ІЛЛЄНКО: «Сьогодні ми маємо суттєво осмислити революції і постреволюційну ситуацію у контексті націоналізму. 1991 року метою націоналізму було виборення незалежності держави і тому після здобуття цієї цінності в ідеології націоналізму виникла певна прострація. Виникло питання: що ж далі? Почати боротьбу за наповнення держави? Схожа ситуація склалася і після 2004 року. Тоді націоналісти виконували величезний обсяг роботи, але до влади прийшли представники ліберальної ідеології. І лише після Революції Гідності націоналізм легітимізувався в очах всього українського суспільства. Двигуном революції був націоналістичний рух, але все ж домінантною складовою революційного дискурсу були ліберальні гасла та ідеї. Хоча революцію витягли націоналістичні організації, але здобутками скористалися представники ліберального крила сил Майдану.
Тому виникає питання: чи варто нам було взагалі брати участь у цій революції? Відповідь очевидна – Так! Ми мали йти на союз із ліберальними партіями і скинути режим Януковича, щоби він остаточно не перетворив Україну на колонію Московщини. І зараз у нас краща ситуація, аніж була б без цієї революції, оскільки ми маємо змогу зробити крок вперед. На прикладі війни з Росією ми бачимо повний колапс ліберальної політичної системи Європейського Союзу, світової дипломатії та ідеології в цілому. У світі відбуваються тектонічні геополітичні зсуви, і ми маємо скористатися цим розбалансуванням для здобуття націоналістичної та сильної країни, а не скніти як держава капіталістичної периферії, якою Україна є зараз».
Олег БАГАН – керівник Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова – у виступі зосередив увагу на відносинах України та Європи: «Зараз ставлення Європейського Союзу до україно-російської війни частково будується на історії стосунків двох націй. І тут не можна не згадати Дмитра Донцова, який критикував свого кумира Отто фон Бісмарка через його позицію щодо Росії. Донцов не розуміє, як німці можуть розраховувати мати якісь постійні й притомні дипломатичні стосунки з країною, яка є патологічним імперіалістом та загарбником. І мої висновки для сучасного націоналізму є такі:
1) Мусимо розбудувати «середню Європу» і усвідомити себе частиною Європи;
2) Варто постійно шукати союзників і формувати альянси проти Москви;
3) Слід опанувати Чорноморський простір;
4) Відкрити новий, євразійський вектор зовнішньої політики;
5) Стимулювати створення нових засобів донесення інформації.
Заступник голови товариства «Ерзянь Вал», тележурналіст та історик Ростислав МАРТИНЮК виступив на тему «Усвідомлення ідентичності і держави як контракт. Козацька Україна і модерна державність фіно-угрів Поволжя». У своєму виступі дослідник наголосив: «Про це не прийнято говорити, але українці провадили колосальну просвітницьку та пропагандистську роботу серед населення Московської держави на початках. Так, випускники Києво-Могилянської академії і священики створили з нуля для чотирьох фіно-угорських народів, серед яких експансія московітів провалилась, абетку. І це була не скільки філологічна робота, як етнологічна праця із елементами політології.
Для мене найбільш показовим моментом стала Глухівська рада 1654 року. На цій раді Кирило Розумовський зібрав більшість козацьких старшин, які висловилися за відновлення Гетьманату в Україні. Водночас українські агенти працювали по всій Росії, культивуючи принципи автономії земель у складі Московищини. По суті це був експорт політичного бачення й цінностей козацтва на територіях московитів. Це лише один з фактів, що показує активну участь українців у формуванні етнічної ідентичності фіно-угорських народів Поволжя».
Леонтій ШИПІЛОВ – доцент кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат юридичних наук – доповів про те, якою має бути УССД ХХІ століття: «Якою має бути візія УССД? Цю візію слід сконструювати відповідно до чотирьох елементів терміну «УССД» – Українська Самостійна Соборна Держава. Саме таким чином маємо керуватися, здійснюючи державну політику. На це має бути спрямовано українська законотворчість. Адже в законах зараз дуже мало відображено роль української нації у державному процесі. Навіть у чинній Конституції небагато статей. які стосуються українськості. Здійснювати ревізію цієї редакції Конституції – недоцільно і малоймовірно. Але можна ухвалити нову Конституцію, в якій ми передбачимо захист українських цінностей».
Аналітик Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрій ОЛІЙНИК представив товариству концепцію обороноздатного українського суспільства та держави в умовах війни з Росією: «Для гарантування безпеки України оптимальним кроком є відновлення ядерного статусу країни. Але зробити цей крок важко з двох причин: це і велика ресурсна затратність ядерного проекту, і позиція наших ситуативних західних союзників, які не пустять у ядерний клуб ще одну країну. Тому варто створити оновлене військо, яке буде здатне у довгостроковій перспективі ефективно воювати з 140-мільйонною російською армією. Зразок обороноздатного українського суспільства для мене – це швейцарська модель армії та організації народного резерву. Для популяризації цієї ідеї ми створили нову Концепцію обороноздатності України, де передбачено основні принципи і механізми створення нового українського війська».
Вибрані матеріали Бандерівських читань планується незабаром видати окремою збіркою.
За матеріалами Прес-служби ВО «Свобода»
{module mod_knopka_comments}