Жив у Лісабоні, помер на війні в Україні

Надрукувати
Категорія: Українська громада у Португалії
Створено: 18 липня 2015 Дата публікації Перегляди: 3966

Стаття в португальській газеті Expresso. 18 липня 2015 року.

Автори: Hugo Franco, Iryna Shev

Перший з Португалії учасник бойових дій, що загинув в конфлікті між Києвом та проросійськими сепаратистами. Покинув Лісабон у квітні цього року.

15 років життя в Португалії сформували у нього нові звички: посмакувати равлики з пивом, добре одягнутися, вболівати на матчах "Спортінгу", або подорожувати по всій країні, яку вже почав по трохи відчувати як свою. Та все ж його серце продовжувало жити в невеличкому українському місті Мукачево. І навіть перспективна кар'єра в геологорозвідувальній компанії з Лісабону, не запобігла тому, що Руслан Ігнатоля купив квиток до Києва лише в один бік.
В Україні приєднався до Добровольчого батальйону Правого сектору, що дає відсіч проросійським сепаратистам і де пройшов військові тренування. Але військова кар'єра не тривала довго. Минулого тижня він загинув в місті, де народився 36 років тому. Інформація про його загибель появилася на сайті Правого сектору, підтверджена відео з YouTube. Це була холодна смерть швидкості пострілу влучної кулі. Хто її вистрілив? Підозрюється, що вбивця має відношення до проросійських сил, але є і версія, що це були українські сили правопорядку. Офіційна версія, ще не озвучена.

"Ми дізналися про смерть Руслана в цю середу. Два тижні тому, я мав з ним розмову по-телефону і пробував переконати, щоб він повернувся в Португалію, але він був незмінний і лише сказав, що повернеться, коли все скінчиться", росповів нам Бруно Мата, власник фірми, де працював українець понад сім років.
Українська громада в Португалії вже надіслала відкритий лист Президенту України Петру Порошенко, з вимогою відкритого і об'єктивного розслідування трагедії, що сталася 11 липня в Мукачеві, що розташоване неподалік кордону з Словаччиною, Венгрією та Румінією і що стати зоною нового збройного конфлікту.

Лісабон слідкує за подією.

Правий сектор заявляє, що випадок мав місце в результаті викриття членами організації корупційної схеми контрабанди сигаретами в ЄС з України. За версією ВВС, ПС, чи його регіональне відділення, мали також контроль над цією контрабандою і трагедія сталася в результаті спроби перерозподілу контролю над нелегальним бізнесом. Хоча і не виключають, що в цьому могли бути замішані російські агенти для дестабилізації України. Але всі ці версії не мають переконливого підтвердження. Правий сектор, що також є політичною партією, сприймається частиною українців як справжні патріоти, що захищають Батьківщину від московської агресії, але є і ті, хто вважає їх ультранаціоналістами, чи екстремістами.
В Португалії, силові структури, уважно слідкують за подіями пов'язаними з конфліктом на Сході України. Правий сектор, що має близько пів тисячі симпатиків в Лісабоні та Порто, є під ретельним контролем силовиків, через інформацію в соціальних мережах про рекрут добровольців і збирання коштів для цієї організації, що воює на Сході Украіни, і, де вже загинуло більше, ніж 7 тисяч людей. "Ми в курсі останніх подій і знаємо якими були зв'язки Руслана Ігнатоля з Україною", повідомили Expresso джерела, що займаються розслідуванням цього випадку.
Випадок з Русланом не виглядає як рекрут через відповідну сторінку в Facebook. Його друзі стверджують, що рішення їхати на війну він прийняв через особисті причини і жодні організації, що воюють в зоні АТО не мали до цього відношення. Своє рішення він не прийняв за один день, а довго до нього готувався.

Приготування до війни.

Геологу знадобилося цілий рік, щоб спланувати всі деталі свого від'їзду в Україну. Розлучення з коханою, з якою не склалися відносини тільки підштовхнули до рішення і вся його увага сконцентрувалися на війні в Україні. В Португалії у нього не було близьких родичів. І навіть відчуваючи себе на 100% інтегрованим в португальське суспільство і досконало володіючи португальською мовою, він не прийняв португальське громадянство, що в деякому сенсі порушило би його відчуття зв'язку з Україною, яку залишив у 2000 році.
Проводячи відпустку в Україні минуло року, він вже почав вивчати можливість і способи взяти участь у війні. Пізніше, на Різдво, ще повернувся щоб залагодити останні деталі, розповів нам його співробітник на фірмі Geoplano - українець Ігор Наконечний.
В січні, Руслан почав остаточно готовитися до від'їзду: переслав в Україну особисті речі, завершив проекти, в яких брав участь на фірмі, не залишаючи нічого, щоб могло комусь створити якісь незручності, через його від'їзд. Пізніше, звільнився, попрощавшись зі всіма співробітниками та великим жалем для мене, розповів нам Бруно Мата.
Ніхто з його близьких не зміг переконати змінити своє рішення. "Ми пробували з ним говорити і просили багато разів не їхати на війну, але він був твердий у своїх переконаннях", розповів його кращий друг в Португалії - Олександр Цуркан. І добавив: "Ми знали наскільки це небезпечно і що він може загинути. Сам Руслан це дуже чітко усвідомлював, але вважав, що його місце зараз в Україні, захищаючи її від ворогів.
Ще, перед від'їздом, отримав лист з Міністерства оборони України, в якому йшлося про дозвіл брати участь в операціях АТО. Військовий досвід він отримав проходячи 2-х річну строкову службу в лавах української армії. Друзі кажуть, що його вибір впав на Добровольчий український Корпус Правого сектору.
В квітні, співробітниця фірми, де працював Руслан відвезла його в аеропорт. Він подякував їй за веселі вечоринки, які вона організовувала. Попрощався також з португальським звичаєм ранкової пробіжки і вело подорожей (мав дорогий і добротній bike). "Для звичайного португальця, що звик жити в мирі, рішення Руслана йти добровольцем на війну виглядає дуже дивним. Але ми знали, як сильно він любить свою Україну" - підтвердив Бруно Мато.
З Мукачева, Руслан часто телефонував своїм друзям в Португалію. Казав, що не жалів про своє рішення. "Вдало пройшов всі підготовчі тренування" - розповів Олександр Цуркан. Його нова місія не була тривалою. Рівно три місяці. Війна забрала, ще одне життя. Ще одна смерть для статистики. Це було перше поверненя з Лісабону захищати землю за більш, ніж три тисячі кілометрів.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

{module mod_knopka_comments}