Вийшов друком „Літопис Української Повстанської Армії. Каталоґ 100 томів. 1973 – 2012”. Це конче потрібне і надзвичайно корисне видання, бо воно надає дослідникам та будь-якому читачеві знайти відповідний том з короткою інформацією про його зміст. Надзвичайно важливим є й повідомлення про публікацію наступних томів „Літопису”, оскільки вони оприлюднють документи визвольної боротьби в той час, коли совкові кадри в уряді та різних інституціях України намагаються знов тримати правду під замком. Зрештою, можна сподіватися, що представники комуністичної ідеолоґії, які займають керівні посади в архівах та творять президентську більшість у ВР України, не тільки закриють архіви, але й нищитимуть їх, щоб таким чином замести сліди злочиного режиму не тільки проти учасників визвольної боротьби, але й проти українців взагалі. Саме це змушує діаспору дбати про те, щоб документи про визвольну боротьбу в Україні й надалі появлялися у вигляді книжок та в інтернеті „Каталоґ” Літопису УПА появився українською й англійською мовами, що буде великою допомогою й англомовним дослідникам та історикам.
КАТАЛОГ “ЛІТОПИС УПА” LITOPYS UPA CATALOGUE Нова серія New Series Том 5. Боротьба проти УПА і націонал істичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У‚ обкомів партії‚ НКВС–МВС‚ МДБ–КДБ. (1943–1959). Книга друга : 1946–1947.
У книзі зібрані документи з історії боротьби сталінського режиму проти українського національно–визвольного руху протягом 1946–1947 рр. Усі подані матеріали мають інформаційно-звітний характер. Київ–Торонто. 2002 р.‚ 574 стор.‚ тверда обкладинка. Фундатор цього тому – сл. п. Катерина Плетенчук з дому Швед (Торонто, Канада) в пам’ять свого чоловіка Івана Плетенчука.
Протягом півстоліття Українське лікарське товариство Північної Америки (UMANA) запрошує гостей на традиційний бал і презентацію дебютанток. Урочиста бальна зала у фешенебельному готелі, гості у вечірньому вбранні, дебютантки у білих сукнях і з кавалерами - все як під час першого балу в Чикаго у 1961 році. Про український бал в Чикаго дивіться в сюжеті:
Надворі зима. Тріщать січневі морози, мете снігом, а в хаті тепло, затишно. Смачно пахне кутею, пампушками, варениками, узваром…
В кутку, на почесному місті стоїть Дідух. Всі готуються до Різдвяного свят – вечора. Ось на небі з’явилася перша зірка. Помолившись родина сідає вечеряти. Від хати до хати ходять колядники, які віншують зі святом – Різдвом Христовим, зичуть щастя, здоров’я.
Завітали колядники на святвечір і до спілки українців в м. Віла Нова де Гая та Дитячо-юнацького центру "Барвінок". Господарі гостинно запрошують Звіздаря з пастушками, адже вони принесли радісну звістку, що в Вифлеємі, у стаєнці, у яслах народився син Божий, який з’явився на цей світ, щоб спасти його від усього недоброго, злого і принести мир, спокій у кожну оселю, у кожну сім’ю. Прийшли поклонитися малому Божому Дитяті і три царі.
Французький священик Патрік Дебуа об’їздив усю Україну у пошуках місць масових поховань жертв Голокосту. Поблизу Буська на Львівщині він віднайшов сімнадцять великих ровів, заповнених людськими рештками.
«Перед тим, як закопати рови, — пише він у своїй книзі, — я винайняв гелікоптер, щоб ми могли зробити аерозйомку всіх відкритих ям… Завдяки цьому транспортному засобу можна було оцінити розмах убивства. Сімнадцять ровів розташовані поряд із цвинтарем, який з висоти пташиного польоту здавався зовсім невеликим проти них. Я уявив собі, що було б із краєвидами України, якби можна було відкрити всі ці спільні рови і з гелікоптера зробити фотозйомку. Перед очима відкрилося б величезне кладовище анонімних могил, до яких були кинуті чоловіки, жінки та діти. Це не цвинтар, а просто величезний континент ровів». Якби отцю Дебуа вистачило сміливості уявити відкритими не лише поховання жертв Голокосту, але й ті, які з’явилися лише на кілька років раніше, масштаби «континенту ровів» та трагедії, через яку перейшла Україна минулого століття, були б ще наочнішими і промовистішими.
Страшна хвиля репресій 1930-х, яка накрила Радянський Союз, забрала сотні тисяч життів. Частина арештованих загинула далеко від рідних земель у безкрайніх сибірських просторах, де й досі спочивають їхні тлінні останки. Інші були розстріляні на місці, відразу після короткого «слідства».
Шалені темпи, яких набрав маховик смерті, особливо в час Великого терору 1937—1938 років, змусив чекістів замислитися над важливою проблемою: як позбавлятися тіл своїх жертв? Через п’ять років аналогічне питання постане перед нацистами. Вони вирішать його із притаманною німцям технічною точністю та акуратністю — окуповані терени вкриють крематорії. Чекісти таке собі дозволити не могли, адже діяли в мирний час і не проти громадян інших держав чи «недолюдей», а проти своїх же, тих, для кого ніби будувалася «перша в історії країна робітників та селян». Тому сліди власної роботи просто закопували в землю, перетворюючи країну на суцільний таємний могильник.
Наближається чергова дата «поговоріть об Отєчествє». І начебто ніщо не віщувало катаклізмів державного масштабу. Бо останній поштовх ностальгічного землетрусу «а ля Кучма» відбувся у 1999 році, вивергнувши із небуття рудимент радянського минулого «23 февраля – День Совєтской Армії», перелицьований на «День захисника Вітчизни».
Та нема межі фантазіям Москви, які із запопадливістю втілюються її «п’ятою колоною». Кремль, залагоджуючи внутрішні проблеми у зв’язку із зростанням незадоволення росіян Володимиром Путіним, вирішив відігратися на Україні і додати їй «газу» у справі руйнації системи національної безпеки на найвищих щабелях влади силових структур Спочатку призначення керівника СБУ, яку з легкої руки українців вже охрещено ФСБУ. Призначення же міністром оборони України Саламатіна стало вінцем розуміння «командою Януковича», що таке оборона України і звідкіля «начинається родіна».
Недавно довелося побувати на заходах, де займалися реанімацією «Зарніци». Видно готували черговий подарунок ветеранам усіх війн. Треба відзначити, що влити свіжу кров в дітище Д.Табачника прибула чисельна команда. Слухаючи те, як «Зарніца» сприятиме патріотичному вихованню молоді, як готуватиме учнів до служби в армії, виховуватиме молодь на подвигах героїв, що шануватиме символи держави та пишатиметься державою і буде готова захищати Вітчизну, непокоїло одне. А якої держави всі ці чудодійства стосуються? Далі – більше. Ще трохи виступів змусили задуматися: а в якому часі знаходжуся? Склалося враження, що міністерства освіти і оборони нарешті винайшли машину часу.
Про особливості повстанської війни прочитають спеціальний навчальний курс. Як говорить його автор, історик Руслан Забілий, курс буде цікавий для українських студентів, адже тактику УПА вивчають навіть у американській армії.
На запрошення Українського католицького університету директор Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий читатиме для студентів курс під назвою «Особливості повстанської війни. Дії УПА в 1942—1949 роках».
Метою спецкурсу є спростувати міфи, ідеологічні нашарування та спонукати до дискусії в академічному середовищі.
Протягом одного семестру студентам розкажуть про характер і сутність повстанської війни як явища, фактори впливу на стратегію і тактику УПА; форми, види і способи ведення бойових дій УПА, бої повстанців на «три фронти», перехід повстанською армією німецько-радянського фронту в 1944 році, особливості боротьби в умовах радянської окупації на Закерзонні та на завершальному етапі війни УПА.
Історик вважає: «Навчання буде цікавим та корисним для українських студентів, адже військові досвід Української повстанської армії використовують й інші країни. Тактику УПА увів до навчання загонів партизанський ватажок Ернесто Че Гевара. Досвід боротьби УПА внесено до програм навчальних дисциплін сучасної американської армії».
День української писемності і мови, як свято духовності українського народу запроваджено на знак затвердження великого національного надбання, коштовного скарбу, який поєднує досвід, мрії і надії мільйонів людей, подвижників українського слова.
Вітаємо Вас з Днем рідної мови! Шануймо українську мову – зміцнюймо українську державність!
Довгоочікуваний поєдинок Москви з латиською нацією відбувся. 18 лютого латиші перемогли. Цього разу поєдинок мав вигляд референдуму про надання статусу другої державної російській мові. Населення Латвії – близько 2 мільйонів осіб. Етнічні росіяни становлять понад чверть населення країни. Для ініціаторів референдуму потрібно було зібрати більше ніж половину голосів громадян, які прийшли на референдум. Не сталося. Згідно інформації Центральної виборчої комісії, на референдум прийшли 1 098 593 громадяни (70,37% виборців). Це – найвища активність латвійців на референдумах (попередньо максимальна явка була зафіксована на референдумі стосовно вступу Латвії до ЄС – на 88 тисяч виборців менша). За попередніми даними ЦВК, лише 22,5% громадян сказали «так» російській мові. 77,22% зберегли вірність латиській. Тільки в суцільно русифікованому (мовно та етнічно) Даугавпілсі запропоновані поправки до Конституції отримали беззастережну підтримку – там за них проголосували 85,18% виборців.
Цікава статистика голосування за межами Латвії. Загалом на 85 закордонних виборчих дільницях проголосували 39 703 людини, найбільше - у Великобританії, Ірландії, США і Німеччині. Російська мова перемогла тільки в самій же ж Росії (612 голосів «за», 283 – «проти»), та Казахстані (12 осіб – «за», 7 – «проти»). В Україні лише 17 громадян Латвії виявили симпатії до «рускоязицтва», натомість 97 підтвердили свою латиську позицію.
Згідно з проектом нових навчальних планів для 5-9 класів, зменшується кількість уроків української мови та літератури, а предмет "історія України" взагалі зникне.
Як пише в суботу "Дзеркало тижня. Україна", з новими типовими навчальними планами для середньої школи, розробленими в Міносвіти, мало змогу ознайомитися дуже вузьке коло лояльних до нього освітян. Та й то під грифом "Проект".
Як повідомляють поінформовані джерела, відповідний наказ уже підписаний міністром освіти Дмитром Табачником і офіційно зареєстрований під №93 від 01.02.2012 року.
У новому навчальному плані скорочено кількість уроків української мови. Тепер їх буде лише по два на тиждень. Кількість годин на її вивчення української літератури у 7, 8 та 9 класах також зменшується.
Уся трійця суддів віддала перемогу Віталію Кличкові, котрий захистив пояс чемпіона світу за версією WBC. Але сухі цифри (118-110, 118-110 та 119-111) не відбивають моральний бік справи
Ще до поєдинку багато хто висловлював сумніви у значущості його суто спортивної складової. Мовляв, в Кличка кількість одних тільки нокаутів більш, ніж вдвічі більша за кількість проведених Чісорою боїв. Та й як боксер британець зімбабвійського походження ще занадто "сирий". Скажімо, Льюїс заявив, що для такого досвідченого боксера як "Сталевий кулак" суперник проблеми не становитиме, навіть Віталію нудно буде. І це попри обіцянки Дерека відправити опонента на пенсію.
Проте вже фактично напередодні самого поєдинку Чісора зробив все, аби завести українця. Дехто вирішив, що ляпас, котрий отримав Кличко-старший був договірним, зробленим задля підвищення ажіотажу. Чесно кажучи, не віриться - є більш цікаві методи підняти інтерес, аніж привселюдно зазнати приниження. Дерек ще й, набравши води в рота, виплюнув її в обличчя Кличку-молодшому вже на ринзі, "на майбутнє" і "за минуле", так би мовити.
Чісора одразу кинувся вперед, але робив це більше для проформи. Пара важких ударів лівою трохи призупинили його і англієць став триматися на відстані, але навіть це не рятувало його від пропущених ударів. Другий раунд - ідентичний початок: спалах активності Дерека, а далі уважні дії Кличка, що діяв за принципом: "Бити буду акуратно, але сильно".
<a href="http://www.spilka.pt/" target="_blank"><img src="http://www.spilka.pt/images/banners/uaempt.gif" height="31" width="88" border="0" alt="Спілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-"></a>
Вийшов друком „Літопис Української Повстанської Армії. Каталоґ 100 томів. 1973 – 2012”. Це конче потрібне і надзвичайно корисне видання, бо воно надає дослідникам та будь-якому читачеві знайти відповідний том з короткою інформацією про його зміст. Надзвичайно важливим є й повідомлення про публікацію наступних томів „Літопису”, оскільки вони оприлюднють документи визвольної боротьби в той час, коли совкові кадри в уряді та різних інституціях України намагаються знов тримати правду під замком. Зрештою, можна сподіватися, що представники комуністичної ідеолоґії, які займають керівні посади в архівах та творять президентську більшість у ВР України, не тільки закриють архіви, але й нищитимуть їх, щоб таким чином замести сліди злочиного режиму не тільки проти учасників визвольної боротьби, але й проти українців взагалі. Саме це змушує діаспору дбати про те, щоб документи про визвольну боротьбу в Україні й надалі появлялися у вигляді книжок та в інтернеті
Колядуємо всі, і веселімся 
Французький священик Патрік Дебуа об’їздив усю Україну у пошуках місць масових поховань жертв Голокосту. Поблизу Буська на Львівщині він віднайшов сімнадцять великих ровів, заповнених людськими рештками.
Наближається чергова дата «поговоріть об Отєчествє». І начебто ніщо не віщувало катаклізмів державного масштабу. Бо останній поштовх ностальгічного землетрусу «а ля Кучма» відбувся у 1999 році, вивергнувши із небуття рудимент радянського минулого «23 февраля – День Совєтской Армії», перелицьований на «День захисника Вітчизни».
Про особливості повстанської війни прочитають спеціальний навчальний курс. Як говорить його автор, історик Руслан Забілий, курс буде цікавий для українських студентів, адже тактику УПА вивчають навіть у американській армії. 
Довгоочікуваний поєдинок Москви з латиською нацією відбувся. 18 лютого латиші перемогли. Цього разу поєдинок мав вигляд референдуму про надання статусу другої державної російській мові. Населення Латвії – близько 2 мільйонів осіб. Етнічні росіяни становлять понад чверть населення країни. Для ініціаторів референдуму потрібно було зібрати більше ніж половину голосів громадян, які прийшли на референдум. Не сталося. Згідно інформації Центральної виборчої комісії, на референдум прийшли 1 098 593 громадяни (70,37% виборців). Це – найвища активність латвійців на референдумах (попередньо максимальна явка була зафіксована на референдумі стосовно вступу Латвії до ЄС – на 88 тисяч виборців менша). За попередніми даними ЦВК, лише 22,5% громадян сказали «так» російській мові. 77,22% зберегли вірність латиській. Тільки в суцільно русифікованому (мовно та етнічно) Даугавпілсі запропоновані поправки до Конституції отримали беззастережну підтримку – там за них проголосували 85,18% виборців.
Згідно з проектом нових навчальних планів для 5-9 класів, зменшується кількість уроків української мови та літератури, а предмет "історія України" взагалі зникне.
