Часто доводиться чути, що група людей навідалася у такий то дитячий будинок, накупивши для дітей апельсинів, бананів, соків і багато іншого смачненького. Здавалося б нічого незвичного у цьому немає, небайдужі допомогли сиротам. А може варто задуматися над запитаннями „Чого ж найбільше потребують діти?” та „Чи не завдаємо ми шкоди, даруючи дітям речі, які перелічені вище?”.
У когось може виникнути зустрічне запитання „Як можна нашкодити, зробивши подарунок сиротам?”. Відповідь проста: передаючи дітям переважно речі, які безслідно з’їдаються, зношуються та споживаються ми поступово формуємо їхнє хибне стійке переконання „Ми сироти, отже нас повинні усім забезпечувати”. Проте, коли вчорашні інтернатівці стикаються з реаліями буденного життя, звичне для них „допоможіть мені бо я сирота” спрацьовує далеко не завжди.