Стефан Романів: Діаспора може спрацювати ефективніше за МЗС

Україна там, де ти живеш. Навіть якщо перевернути планету шкереберть. Це відчуття ставало все сильнішим під час розмови кореспондента "Новин діаспори" з головою Союзу українських організацій Австралії (CУОA), генеральним секретарем Світового конгресу українців (CКУ) й очільником Організації українських націоналістів (ОУН)p Стефаном Романівим. Він відвідував Київ із двохтижневим робочим візитом на чолі делегації австралійської діаспори.

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА АВСТРАЛІЇ ДІЄВА ЯК У США І КАНАДІ

- Якщо вірити даним Вікіпедії, українська діаспора Австралії налічує всього 34 тисячі осіб. Проте, нашу, хоч і невелику, діаспору чути дедалі гучніше. Схоже закордонні українці відчули, що потрібна своїй батьківщині як ніколи. Чи не так?

- Почну з того, що українці завжди, ще навіть у 50-их роках, були небайдужими. Коли наші батьки (перші українські мігранти – ред.) приїхали, в Австралії пройшла одна з найбільших демонстрацій на вулицях Мельбурна, на якій закликали до визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Згідно з переписом населення, в Австралії зараз 38 тисяч українців за походженням. 11 тисяч із них прибули уже після 1991 року. Останнім часом ми (діаспора – ред.) активні, хоча, з іншого боку, ми завжди такими були. Можливо нас тепер просто більше чути. Ми долучалися і до Помаранчевої революції і до Революції гідності. Можливо пам’ятаєте, ще на останньому Майдані великий прапор Австралії був закріплений над сценою, та й на Йолці теж був. Усі події, що почалися в 2013 році - Майдан, Небесна сотня, Крим, а згодом катастрофа МН17 - переписали дипломатичну риторику Австралії. Два наші міністри, прем’єр та міністр закордонних справ, відверто звинуватили Кремль у катастрофі рейсу малайзійських авіаліній.

Візит Президента Порошенка в грудні і позиція Австралії щодо України є результатом активної роботи багатьох людей. Не зайвим буде сказати, що діаспора в Австралії, на рівні із діаспорою в США та Канаді, є ефективною.

АВСТРАЛІЙЦІ ПЕРЕЙМАЮТЬСЯ ДОЛЕЮ УКРАЇНИ

- Напередодні саміту G20 у Брісбені стало відомо, що президент Росії також у списку запрошених. Українці у різних штатах Австралії і конкретно в Брісбені регулярно виступали з акціями протесту. Однак, Путін таки приїхав. Питання ось у чому: чи такий розголос вплинув на те, як сприймає Україну пересічний австралієць?

- Питання саміту Великої двадцятки ми почали опрацьовувати ще задовго до його початку. Ми агітували оргкомітет його (Путіна – ред.) не запрошувати. Тоді нам відповіли, що це міжнародний економічний форум і Австралія не може одноосібно примати таке рішення. Але країни-учасниці все ж таки прийняли рішення не позбавляти Росію права участі у форумі.

Чому Україну підтримує пересічний австралієць? Бо те, що сьогодні діється в Україні – це війна цінностей. Цінностей, які нормальний цивілізований світ має, а Росія – ні. Путін показує, що він ненормальний, що таких цінностей він не має. Ми вже бачили як він себе проявляв у Брісбені, у Мінську. Весь час доводиться чекати нових вибриків.

Якщо говорити про збитий літак, це зблизило українців і австралійців. Я маю власний приклад з цього приводу. Мій син ходив у дитинстві в спортивний клуб у сусідньому кварталі грати у футбол. Так сталося, що один із його товаришів по команді на тому горезвісному рейсі втратив близьку людину. Зрозуміло, що градус обурення діями Росії спалахнув із новою силою. От і виходить, що ця трагедія торкнулася пересічних австралійських родин і у такий сумний спосіб зблизила два народи. Можу твердо сказати, що пересічний австралієць зараз переймається долею України.

CУОA БОРОТИМЕТЬСЯ З RT ПО ВСЬОМУ СВІТУ

Місяць тому інформаційний простір сколихнула інформація про початок транслювання рупора російської пропаганди RT (Russia Today) в австралійському телеефірі. Діаспора відреагувала блискавично. Не минуло й місяця, як делегація на чолі із Вами прибула в Київ для узгодження конкретного плану дій для протидії російській пропаганді із українською владою. Чи є у цьому напрямі успіхи, якими Ви хотіли б поділитись?

- Питання Russia Today полягає в дотриманні норм журналістики. Є норми, і якщо ви їх не дотримуєтесь, викривлюєте інформацію, поширюєте брехню  – ви несете за це відповідальність. На жаль, зараз RT ні перед ким не відповідає. Тому ми почали в Австралії акцію і намітили собі одразу кілька речей. Перше – передати у спеціальний державний трибунал (для внесення скарг про ЗМІ) докази того, що RT фальсифікує факти, а те, що подається в ефірі навіть не є новинами, бо в деяких сюжетах показують акторські постановки, а не реальну інформацію з місця подій.

Ми також звернулися до австралійського уряду з цього приводу. Крім того, ми написали відкритого листа із нашим обуренням компанії Foxtel, яка взяла 2 мільйони доларів за те, щоб транслювати канал RT. Відповідь керівництва була досить м’якою. Чесно кажучи, можливо ми різкувато зреагували. Втім, результат ми отримали непоганий. Керівництво Foxtel розкаялося у своєму рішенні і запропонувало півгодини ефірного часу для транслювання українських новин англійською мовою.

Власне однією з причин нашого візиту в Київ є необхідність заручитися підтримкою українських медіа та з’ясувати яким чином буде наповнюватися запропонована частина ефіру.

Це є своєрідним викликом уже для українського уряду. Тому що лейтмотивом у наших розмовах із Президентом і з Прем’єр-міністром України завжди була інформаційно-пропагандистська війна. Тепер склалася наступна ситуація: діаспора домоглася часу в ефірі, Австралія чекає на наші новини, а хто буде готувати ті новини не ясно. Ми, звичайно, почали деякі переговори тут у Києві і, думаю, в найближчій перспективі з’являться конструктивні рішення, але ми все ж таки вважаємо, що це не завдання діаспори, а відповідальність уряду та українських засобів масової інформації.

Ми разом зі Світовим конгресом українців започаткували акцію, спрямовану на те, щоб у кожній країні, де транслюється RT, заявляти в голос про порушення і позиватися проти тих каналів, які ретранслюють кремлівську брехню. По-суті, ситуація із австралійським Foxtel є прецедентом, який демонструє реальний механізм протидії. Уже рухаємось у цьому напрямі.

УКРАЇНА МАЄ БУТИ ЦЕНТРОМ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Наскільки мені відомо, новинне питання не єдине, що зумовило Ваш приїзд в Україну. Знаючи, що Австралія - багата країна, яка, втім, ще не освоїла українські ринки, можна здогадатися, що були певні перемовини і на інвестиційну тематику. Які успіхи тут?

- Так, зараз ведеться робота із організації українсько-австралійського економічного форуму. Ми хочемо провести їх аж два: один - у Києві, інший - у Мельбурні. Вони переважно стосуватимуться питань етики бізнесу, антикорупції, особливостей існуючих ринків.

Нещодавно в ефірі одного з українських каналів виступав новопризначений посол Австралії. Він сказав, що Австралія готова продавати Україні уран для енергетики. Крім того, він звернув увагу, що від України очікують втілення реформ, яких вимагає МВФ.

Також актуальним є питання експорту вугілля. За останній рік Україні продано металургійного вугілля на 40 млн австралійських доларів, звичайно, це не покриває всі потреби, але це початок співробітництва. Форум як раз стане майданчиком для обговорення перспектив взаємодії.

- Кажуть, що здалеку краще видно. То розкажіть, якою виглядає Україна із чи не найвіддаленішої країни на землі?

- Я часто буваю в Україні. Інколи приїжджаю на кілька місяців, інколи на 2 тижні. Для мене зміни є поступовими. А в Австралії бачать, що сьогодні Україна – це цілком інша країна.

З одного боку, є схід країни, де триває війна і гинуть люди, і ми в Австралії молимося про те, щоб війна закінчилась. Разом намагаємося забезпечувати необхідну допомогу для воїнів. Це і матеріальна допомога і участь у проекті СКУ «Захист патріотів».

З іншого боку, поглянувши на Україну зовні розумієш, що вона сьогодні є прогресивною. Вона має можливості для всіх бажаючих. У неї є величезний потенціал розвитку. Я думаю сьогодні і Австралія, і Америка, і Європа дивляться на Україну як на потенційного партнера. Немає причини, чому Україна не могла б стати центром міжнародної економічної діяльності.

Якщо говорити про пересічних австралійців, то вони бачать, що в Україні відбуваються зміни. Зараз починає відбуватися те, про що ми із-за океану вже роками кричали: молоді люди перехоплюють ініціативу і беруть відповідальність за майбутнє. Нова генерація потроху переймає владу у свої руки, вже формується молодіжне ядро у Верховній Раді.

УКРАЇНЕЦЬ І У МОЗАМБІКУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ УКРАЇНЦЕМ

- Чи є в Австралії Українці, які б хотіли повернутися на історичну батьківщину?

- Дуже часто люди запитують, чому наші в Україну не вертаються. А я навпаки кажу: а якби всі повернулися, то хто би лобіював українські інтереси, хто би проводив акції протесту. Закордонне українство для України є великим ресурсом для зовнішніх справ. Там, де МЗС вже не має важелів впливу до справи долучається діаспора.

Особисті зв’язки діаспори іноді працюють значно ефективніше. Ми лобіювали, щоб уряд прийняв жорстку позицію по відношенню до Росії, щоб прем’єр запросив Порошенка, весь час ведеться діалог щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу.

Звичайно, трапляється, що люди повертаються. Але я завжди кажу, якщо 20 мільйонів українців, які зараз живуть поза Україною вирішать повернутися, то в Києві точно стане важче дихати. Зрозуміло, що буде хтось їхати з країни, хтось буде вертатися, хтось, безумовно, буде втрачати національну ідентичність. Від цього ніхто не застрахований. Але є надія, що ми маємо що цьому явищу протиставити.

В українській школі нас учили, що Україна є там, де ти живеш, хай то навіть Австралія чи Мозамбік. Показово, що під час Майдану люди, які вже відсторонилися від українськості, повернулися до громади і надзвичайно активно включаються в роботу. В людей з’являється гордість за своє походження, з’являється Україна в серці.

ДОБРОВОЛЬЧІ БАТАЛЬЙОНИ - ЦЕ НОВЕ УПА

- Патріотизм у Ваших словах гріє душу. Ваш досвід з проукраїнських зусиль важко переоцінити. Чого лише вартий той факт, що ви є чинним головою ОУНр. Проте відомо, що ОУН, з російської подачі, закидають причетність до фашистської ідеології. Ви, як людина, яка народилася в Австралії, але все своє життя присвятила Україні, гадаю, можете розставити в цьому питанні крапки на «і».

- Правдивий український націоналіст – той, хто знає, що таке боротьба за національну ідентичність в умовах, коли саме її хоче знищити ворог. Український націоналіст ніколи не був фашистом.

Люди, які вийшли на Майдан – це люди які люблять свою країну. Разом із трагічною сторінкою історії, коли загинула Небесна сотня, ми отримали нову українську історію. Це нова сторінка української героїчної історії. На жаль, зараз знову доводиться змагатися за розвиток держави.

Візьміть публікації «Вісті з України» до 1991 року і порівняйте із дійсністю, яка була у діаспорі на той момент. Ви побачите як тоді працювала радянська пропаганда, і те, що методи мало у чому відрізняються від тих, якими оперує Росія сьогодні. В Австралії відбувалися табори Спілки української молоді, нам закидали, що ми готували людей до бою в Україні, що ми терористи. Українці демонстрували нашу культуру – нам закидали, що ми заохочуємо до міжетнічної нетерпимості. Це лише кілька прикладів  пропагандистської роботи КҐБ – через «Вісті з України». Cьогодні Росія дотримується тієї ж тактики, ім’я якій – дезінформація.

Я в Австралії багато років очолював комісію із багатокультурності. Мені відомо, що значить жити в країні де співіснує багато етносів, де треба делікатно налагоджувати взаємодію. Питання українського націоналізму зараз дуже важливе. Але це стан, до якого кожен має прийти самостійно. Я є головою проводу ОУН, але я нікого не закликаю записуватися в якісь там наші структури. В дійсності національна ідея живе у серцях мільйонів українців і це чудово.

Цікава річ, що одні й ті самі люди раніше казали, що УПА – то горлорізи, а сьогодні воюють добровольцями за Україну. І сьогодні вони вже розуміють, що до чого. Добровольчі батальйони сьогодні є по-суті новою УПА, бо ворог той самий і мета та сама.

Якщо ми говоримо не про Путіна, а про населення Росії в цілому, то треба враховувати, що звичайний росіянин, або російськомовний українець (важливий феномен зараз) – це є люди, які для української держави також хочуть щось зробити.

В Австралії проживає понад 200 етносів і є стільки ж мов. Але там проводиться виважена, мудра політика багатокультурності. Хтось може сказати, що це не стосується питання. Стосується, бо засади ті ж самі. Ми не повинні давати нагоди кинути нам кістку, щоб за неї почати гризти одне одному горлянки.

Дехто каже, що якби зараз не стало Путіна, все б одразу змінилося б. Добре, якби змінилося, але керівництво Росії люди вже 300 років бачать Україну як меншого брата. А в дійсності є те, що Україна сьогодні виросла і готова стати старшим братом.

Український націоналіст – це є людина, яка хоче служити народові своєї країни. А служити вже можна по-різному. Націоналістом є гарний вчитель, є гарний батько, або матір, який навчає свою дитину або той, хто готовий іти на фронт . Ми не повинні чіпляти собі на чоло ярлик із написом «Я є націоналіст», ми повинні діяти відповідним чином.

 Дар’я Демченко, Укрінформ

{module mod_knopka_comments}