«Тіньовий уряд» - спроба реваншу 5-ї колони Кремля

Недобитки Партії регіонів намагалися вклинитися в інформаційний простір і нагадати про себе шляхом створення так званого «тіньового уряду».

До цього «уряду» увійшли як маловідомі особистості з когорти «донецьких», що від лютого 2014 року були посунуті від годівниці, так і дуже одіозні персоналії. Про «прем’єра» Бориса Колесникова, він же «Боря-Хюндай», зайвий раз розповідати не варто. Права рука Ріната Ахметова і фактичний голова Партії регіонів знову плекає сподівання повернутися як не у крісло міністра, так принаймні у Верховну Раду, куди він вперше за довгий час не «заліз».

Віце-прем’єр Вадим Рабинович – запам’ятався тим, що угробив київський футбольний клуб «Арсенал» і тим, що двічі перебував у місцях позбавлення волі, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за корупцію і шахрайство. Гідний послідовник Віктора Януковича, що тут скажеш.

Олександр Вілкул – ще одна близька Ахметову людина. Екс-губернатор Дніпропетровщини і великий поціновувач мотоциклів. Відростив бороду, яка, втім, за словами нардепа Бориса Філатова, його навряд чи врятує, якщо той зустрінеться з кимсь із «вдячних» за 4-річний дерибан економіки українців.

«Трохи по-дибільному» покерувавши Харківщиною за часів Януковича фанат «Беркуту» Михайло Добкін теж опинився тут. Як і велика «мрійниця», сестра російського чиновника Наталія Королевська. Не треба зайвий раз презентувати Ігоря Шурму, Михайла Папієва і Костянтина Стогнія, який надав перевагу кріслу «тіньового міністра МВС» різним недолугим «реаліті-шоу» на каналі ICTV, де він останнім часом отирався.

Тіньовим міністром закордонних справ став Костянтин Грищенко, який був одним з уособлень проросійського зовнішньополітичного курсу за часів режиму Януковича. Що він буде «радити» своїм опонентам з офіційного Кабміну? Мабуть, піти на компроміс з Москвою, тобто – де-юре визнати втрату Криму і Донбасу?

Решта міністрів маловідома широкому колу оглядачів, ясно лише, що переважна частина з них має пряме відношення до оточення все того ж Ріната Ахметова.

Власне, весь цей самозваний «кабмін» є стартом нового політичного проекту головних спонсорів Партії регіонів у 2000-2014 рр. – олігархів Фірташа, Бойка, Ахметова. Як сказав один з «ідеологів» псевдо кабміну, екс-голова адміністрації Януковича Сергій Льовочкін, «Опозиційний блок (читай – Партія регіонів) готується до зміни назви, бо не буде ж він постійно перебувати в опозиції, колись же знову повернеться до влади».

Але чи потрібен нам такий «тіньовий уряд»? Уряд, що складається з регіоналів, які прагнуть отримати реванш і повернутися до влади, принаймні, здобути високі результати на місцевих виборах? Ні і ще раз ні. Якщо в цивілізованих країнах альтернативні уряди можуть вказувати на помилки діючої влади, але не працювати на знищення цілої країни, то в Україні все зовсім не так. Екс-регіонали хочуть зіграти на почуттях людей, яких не влаштовує соціально-економічна політика чинної влади, виграти вибори і почати вже більш сміливо відновлювати проросійську риторику, розраховуючи, що її підтримають на Півдні і Сході. А тривожні сигнали для цього є, адже в ряді областей підтримка Опозиційного блоку складає від 20 до 40%.

За ідеєю, «тіньові міністри» мали б зараз сидіти на нарах, а не розказувати суспільству, як вони повернуться до влади і тоді вже (з якого це вже разу?) «почують кожного» і почнуть готувати нове «пАкращення». Тому українська влада і суспільство повинні зробити все, аби не допустити «біло-синього» реваншу і докласти спільних зусиль, щоб весь цей «опозиційний» збрід відправився давати поради іншим політикам. Куди-небудь в Ростов, до «баті», або ще краще – в Магадан.

Сергій Багряний

ukrnationalism.com

{module mod_knopka_comments}