Чи готовий Путін зіграти у «російську рулетку» із Заходом?

Чого хоче Путін? Запустивши новий виток Холодної війни після стількох років умовної «відлиги», він намагається пропагувати ідею, що бореться з західним (і особливо американським) «імперіалізмом», а не з західним демократичним лібералізмом. Росіяни люблять «персоналізувати» міжнародні відносини, розглядаючи їх як конфлікти між «великими державами».

Та чи є сучасна Росія «великою державою» взагалі? Адже намагання Путіна повернути Росії (правонаступниці СРСР) статус наддержави вже коштує українцям тисячі людських життів.

Але СРСР, по суті, ніколи наддержавою і не була. Атомна бомба (вкрадена) – це ще не все.

І як колись Радянський Союз, Росія – це чумний барак для радісних рабів, котрі під зав’язку назомбовані імперською пропагандою. А запущений путіністами наддержавний міф знищує саму Росію.

То ж чи втратив Путін зв’язок із реальністю, чи не втратив? Скоріш за все відповідь на це питання має бути: він побудував свою реальність, яка не цілком реальна.

Стараннями Росії військово-стратегічна ситуація у світі явно погіршується. Путін веде себе на міжнародній арені як божевільний, і його погрози ядерною зброєю схожі на виклик демократичному Заходу зіграти з Москвою у «російську рулетку».

Видно, що мутований російський геном в «47 хромосом» не дає Путіну можливості тверезо поглянути на ситуацію, в яку він своїми діями в Україні втягнув увесь світ.

Водночас, напад на Україну ставить світ на грань ядерної війни не менше, ніж провокативне розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 року.

Але СРСР ніколи не дозволяв собі приховувати свої дії в галузі стратегічних систем ядерного озброєння, за винятком одного випадку, Карибської кризи.

Путін своїми діями кидає виклик не тільки Сполученим Штатам і НАТО, він хоче розколоти Європу, «лепенізувати» її та відколоти від американців їхніх союзників. Приклад Греції і Угорщини, які погано керовані, але гарно «путіноорієнтовані», показує, що Кремль вишуковує кожну політичну шпаринку в європейській єдності для того, щоб (за меншої можливості) просунути туди московські інтереси.

Путін створив злочинну систему

Взявши під свій суворий контроль численні конкуруючі групи екс-кагебістів, мафіозі і регіональних баронів-розбійників (безжально «зачищаючи» кожного, хто не відповідає його критеріям відданості і покірності), Путін створив відносно передбачувану систему, яка діє подібно іншим злочинним організаціям.

Використовуючи схеми знімання данини, здійснюючи захист грошей «своїх» і «стерилізуючи» незалежно налаштованих губернаторів у бунтівних регіонах, він навів «порядок», якого в Росії не було раніше. Питання лише в тому, як підтримувати набрану «висоту»?

Він затіяв «гру» в Східній Україні під впливом емоцій (як свого часу СРСР в Афганістані), і імпульсивність непродуманого рішення вже б’є рикошетом у вигляді введення санкцій, активізації НАТО, відлякування іноземних інвесторів, міжнародної ізоляції Росії, у той час, коли ціна на нафту постійно падає.

Путінська емоційна залученість в Україні прирікає Росію на десятиліття стати світовим ізгоєм, а російський народ до злиднів з моменту критичного падіння цін на нафту.

Проте токсична суміш з цинізму, самообману і ураженої гордості постійно штовхає російського диктатора до рішень, котрі потім (навіть і за великого бажання) переграти назад буде неможливо.

Путін вже настільки близько підійшов до «лінії неповернення», що у якийсь момент може і не відчути, що вже перейшов її.

Не важливо, скільки разів ви читали «Братів Карамазових»

Варто зрозуміти, те, що видає сьогодні себе перед світом за російську державу, є не що інше, як феноменом сучасності – кримінальним угрупованням, котре лише прикривається політикою і словоблуддям Лаврова і Чуркіна на міжнародній арені.

Найнебезпечніше, що й досі ще дехто в світі пробує розглядати Росію, як велику наддержаву, яку можна сприймати на рівні з США або Європейського союзу.

Але пройде небагато часу (після продовження санкцій) і дуже легко буде доведено, що хиткі російські структури – це не що інше, як багато фарби на іржавій конструкції новітньої імперської Росії.

Прірва недовіри, яка нині простяглася між Росією і рештою світу, є наслідком дій карликового диктатора, якому вдалося через підконтрольне режиму телебачення і ЗМІ зазомбувати росіян, перетворивши глибоко закладений у них комплекс неповноцінності на сповідування імперських нісенітниць типу бажання світового панування: «Росія знову велика».

Росіяни, котрим потужно «промили мізки», не хочуть чути нічого іншого. А для переважної більшості росіян вторгнення в Україну представляється, як «священна війна» проти США та їхніх союзників на території України.

І зовсім не важливо, скільки разів ви читали «Братів Карамазових» Достоєвського, намагаючись заглянути в «таємничу» російську душу. Москва готується, бо західні санкції в даний час проткнули великі отвори у «пропагандистській повітряній кулі».

А кремлівський старець, добре розуміючи, що «газу» для цієї кулі стає все менше і менше, нервово стискає у своїх руках ядерну зброю.

Світ починається і закінчується Путіним?

Росія є штучною державою, яка більшість зі своїх земель отримала в результаті кривавих воєн, колонізації, жорстокого придушення численних антиросійських повстань підкорених силою народів, знищення цивільного населення у величезній мережі радянських концтаборів ГУЛАГу.

Москва не може спокійно жити без конфронтації з кимось. Тому вторгнення до України – це не що інше, як сучасна російська версія монгольської навали.

Куди залучені наймані терористи, від чеченських банд Кадирова, до козаків і росіян, котрі вдерлися на українські території «на громадських засадах»: десантники зі Пскова і Тольятті, «бойові» якути і буряти та кримінальні елементи зі всієї Російської Федерації.

Росія – це держава-терорист, яку очолює президент-терорист. Виходячи із цього, потрібно розуміти, що будь-які досягнуті угоди з Путіним мало чого варті. Бо він вважає, що світ починається і закінчується Путіним.

Путін і його подільники з КГБ захопили Росію, влаштувавши антидержавний переворот у 1999 році, і пообіцявши недоторканість Єльцину і його сім’ї в обмін на спокійну передачу влади.

Тому, по суті, від самого початку президентство Путіна є незаконним. Адже він отримав владу у спадок внаслідок імітаційних трюків на псевдовиборах.

Пітерський кегебешний урка блефує. Але чи зіграє Путін у «російську рулетку» з Заходом? Це залежить від того, чи проявлять демократичні держави твердість в українському питанні.

Адже вихований в пітерських підворіттях, він визнає лише закон сили. І доти, поки він не отримає сувору силову відсіч, він не відступить.

Тож чи не варто було б уже зараз порушити в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі кримінальні справи проти Путіна особисто: за військові злочини, за злочини проти людяності, за розв’язання війни, за терористичні акти?

Віктор Каспрук

Радіо Свобода

{module mod_knopka_comments}