Несподіваний, але логічний союз
Мінськ заборонив своїм громадянам подорожувати до окупованих Росією регіонів Грузії - Абхазії та Південної Осетії через Росію.
Головний канал білоруського телебачення транслював інтерв'ю з президентом Грузії Михайлом Саакашвілі, який потрапив до числа особистих ворогів правлячого Російською Федерацією тандему - Дмитра Медвєдєва і Володимира Путіна. Інтерв'ю транслювалось у прайм-таймі, коли телебачення дивляться найбільше глядачів. Михайло Саакашвілі пояснив джерела і причини конфлікту між Кремлем і Грузією, перспективи вступу Грузії у ЄС, а також розказав про своє приватне життя. В анонсах виступу грузинського президента його представляли, як «лідера грузинської революції».
Грузинські медіа особливо наголошували на забороні МЗС Білорусі громадянам країни подорожувати в Абхазію і Південну Осетію. Заступник міністра закордонних справ Грузії Олександр Налбандов висловив вдячність білоруській стороні, яка «забороняє громадянам відвідувати сепаратистські провінції і тим самим де-факто вказала на нелегальність проголошеної ними незалежності». Налбандов підкреслив, що рішення Мінська є надзвичайно цінним, бо прийняте воно в ситуації, коли Білорусь зазнає величезного тиску з боку Москви. У Грузії звертають увагу, що Мінськ виконує приязні жести на адресу Тбілісі після недавньої зустрічі президентів Білорусі і Грузії на дні народження президента України Віктора Януковича. Олександр Лукашенко і Михайло Саакашвілі, серед іншого, розмовляли про співпрацю в галузі туризму і торгівлі.
Зближення Саакашвілі і Лукашенка не залишилось непоміченим у Росії. Тамтешні медіа підкреслюють, що інтерв'ю грузинського президента білоруському телебаченню і оголошений розвиток співпраці між двома країнами - це відповідь Мінська на поглиблення конфлікту з Москвою і агресію російських медіа, спрямовану проти білоруського президента.
Окремі російські оглядачі, зокрема, політолог Андрій Суздальцев, вважають, що Лукашенко прагне спровокувати нервову реакцію Москви, знаючи, що прем'єр Путін дуже часто дає волю свої емоційним реакціям. Але на цей раз, вважає Суздальцев, Кремль хоче виразно вказати Лукашенку, що не зацікавлений ним, як союзником.
Разом з тим, більшість оглядачів переконані, що Лукашенко не збирається здаватись і буде боротися. Він може в рамках митного союзу з Росією і Казахстаном організувати постачання у Росію грузинських товарів, які підлягають російському ембарго.
Грузинські експерти схвально ставляться до нормалізації відносин Мінськ-Тбілісі. «Білорусь належить до пострадянських країн, з якими насправді варто утримувати контакти, тим більше, що Мінськ відмовився визнавати Абхазію і Південну Осетію» - заявив грузинський політолог Олександр Ронделі.
Звичайно, грузинсько-білоруське зближення має елементи кон'юнктури, як і прийом Лукашенком біглого киргизького президента Курманбека Бакієва. Але воно також є результатом банкрутства російської політики на пострадянському просторі, яка побудована на підпорядкуванні сателітів геополітичним інтересам Москви без огляду на національні інтереси колишніх, так званих, радянських республік. Кремль навіть платив Мінську за свої політичні амбіції, але дотеперішня політика вичерпала себе і партнери відчули взаємну втому. Москва хоче нейтралізувати всі білоруські прагнення вести самостійну політику, а Лукашенку стало тісно в рамках, визначених для нього Москвою. Тим більше, що це була одностороння гра.
Попри незначний вплив обох країн на світову політику, їхнє зближення сигналізує про несприятливі для Кремля тенденції на пострадянському просторі і опосередковано сигналізує Україні про безперспективність політики нинішнього керівництва, яке відверто нехтує національними інтересами, задовольняючи всі забаганки збанкрутілого російського тандему.
Євген ПЕТРЕНКО