Мітинг-Реквієм у Лісабоні

Надрукувати
Категорія: Українська громада у Португалії
Створено: 24 листопада 2014 Дата публікації Перегляди: 4316

У святу неділеньку 23 листопада, здавалося, й Лісабон плаче разом із українською громадою. Дощ лив, як із відра. Одначе, незважаючи на зливу , Prasa da Comersia близько полудня ожила. Сюди прийшли українці, що проживають у Португалії, аби запалити скорботні свічі у пам'ять померлих співвітчизників від Голодомору в  1932-1933 роках. Опущені національні Стяги із чорними стрічками, в руках лампадки. Люди одягнені в темний одяг, в очах сум і німі запитання: Чому кожне покоління Великого Українського Народу мусить нести тяжкий хрест.

З невеличкої імпровізованої сцени до українців звернувся тимчасово повірений у справах України у Португалії Леонід Третяк. Кожне слово цього чоловіка мало для наших співвітчизників велику вагу. Приємно було почути, що тепер представники посольства разом із своїм народом, живуть проблемами своїх громадян. Адже ще рік тому попереднє керівництво  "ховалось" від своїх людей за товстими стінами адмінбудинку. І, коли в Києві ожив Майдан, "Майдан" ожив і в Португалії. Неодноразово під стінами рідної амбасади збирались українці із проханням надати належну оцінку діям злочинної влади Януковича. Одначе тоді до свого народу посол так і не вийшов...

Уже не гостем, а повноправним членом великої української родини є екс-депутат міської Ради Лісабону, доцент Лісабонського Університету Аліна Хол. Кожне її слово діткнулося серця присутніх. Виважений політик, людина, яка ніколи не йде на компроміси із тими, хто йде проти власного народу, пані Аліна засудила геноцид українців 1932-1933 року. Аліна Хол говорила португальською мовою. Її запальну, непримириму позицію щодо політики Кремля уважно слухали й присутні на мітингу-реквіємі громадяни Португалії та інших Європейських країн. Ця мужня жінка заслуговує окремої публікації, адже внесок, який робить цей молодий політик для нашої громади, справді, неоцінений.

Мала слово поетеса і журналіст Оксана Максимишин-Корабель. Вона сказала про те, що на минулоріч народилася справжня Велика Нація, яка ніколи не допустить, аби повторилися страшні події навмисного знищення українців.

Хто ти, дівчинко? "Українська  Нація,
Що родилась торік на Майдані.
Біль і кров - це моя коронація,
Я повстала із диму й страждання."

Заяву від Ради Спілки українців у Португалії з нагоди 81-ї річниці Голодомору1932-1933 років - Геноциду українського народу зробив голова Спілки Павло Садоха. Зокрема він сказав: проміжок цілого покоління розділяє нас від однієї з найтрагічніших сторінок історії людства, коли під приводом ідеології соціальної рівності московські загарбники, фактично за один рік, призвели до смерті декількох мільйонів українців. Це не були прорахунки господарників та управлінців. Це був свідомий Геноцид проти українців, метою якого було зламати предвічний дух волі, що не давав московитам протягом декількох століть тотально заволодіти Україною.

Але нас не зламали! Завжди наша Земля народжувала нових героїв, що піднімали прапор: "Воля, або смерть!"
Завжди емоційним є виступ Секретаря Національного центру захисту сім'ї Людмили Хол. Родина пані Людмили на собі відчула вбивчу руку тоталітарної системи. Аби врятувати життя батьки пані Хол мусіли шукати прихистку в чужих краях.Пані Людмила є у буквальному слові, хресною мамою багатьох українських родин у Португалії.

Мав слово заступник голови Спілки українців у Португалії Микола Чабан. Він з болем розповідав про історичні події, про нелюдський закон п'яти колосків (коли за декілька колосочків селян розстрілювали).Пан Микола з болем констатував, що в околицях Лісабону проживають тисячі українців, та на жаль, не всі живуть проблемами своєї країни. На жаль...
Вірш народного поета Анатолія Панченка схвилював і змусив задуматись над долею простих українських людей.

Мирна Хода закінчилася Поминальним Богослужінням в церкві Св. Антоніо.
Службу відслужив отець Микола Ярема, ЧСВВ. Кожне слово отця діткнулося серця парафіян. Навіть, здавалося б загартовані життям чоловіки, не ховаючись втирали сльози.
Варто сказати й про те, що цього дня громада зібрала 700 євро на потреби української армії.

Оксана Максимишин-Корабель

Фоторепортажрепортаж

{module mod_knopka_comments}