О! Чудотворцю Миколаю
Бажання й мрії в кожного свої,
Комусь життя розкішного все йметься ...
А хтось героя відпустив війні,
І жде коли додому повернеться Сидить старенька шкрябає листа,
Бо вірить у Святого Миколая ...
А на столі, біля розп’яття Хреста
Остання крапля воску вже стікає.
«Прошу тебе, наш Чудотворець Миколай !
Так навіть у дитинстві не просила
Дай сили , і надії мені дай,
Щоб далі я Всевишнього молила!
О Матір Божа, захисти від всіх тортур,
Що у полоні впали, на мою дитину...
Ця невідомість , цей високий мур
Я вірю, ти живий, мій рідний сину.»
Вже свічечка згоріла до кінця
Узяла в руки образок Святого
Від горя почорнівши , без лиця
З колін благала, вже за сина свого.
«О! Чудотворцю Миколаю, поможи,
Не дай у серці втратити надію...
Мою дитину, що в полоні, збережи
Його живим я обійняти мрію.»