Ми не проти України, ми проти режиму
Навколо недавнього приїзду до США Віктора Януковича та демонстрацій проти нього, влаштованих Українським Конгресовим Комітетом Америки в Нью-Йорку і Чикаго та протесту в Оттаві, влаштованого Конференцією Українських Державницьких Організацій Канади, розгорнулася широка дискусія, у якій взяли участь сам Віктор Янукович, Міністр Закордонних Справ України, Посол України у Вашінгтоні, різні представники громадських структур в Україні і в діаспорі та окремі люди.
Два питання майбутнього проникнули у цю дискусію і вимагають уточнення. Перше: це старання України ввійти на дворічний термін до Ради Безпеки ООН. Це питання ускладнене тим, що таке членство, хоча здебільшого й декоративне, вимагає підтримки інших країн, членів Ради. Друге питання: це запланований візит до України Прем’єр міністра Канади Стівена Гарпери. Оскільки в першому питанні заангажовані українці, громадяни США і Канади, а в другому українці Канади то слід проаналізувати ці питання. Патріотичних українців мусить насторожувати поведінка, яка доходить до зухвалого рівня, і Президента Януковича, і Міністра Грищенка. Ми не можемо дозволити, щоби Україна перетворилася у Росію. Не хочемо бачити її зовсім зрусифікованою, немов областю Росії, з авторитарною формою правління, де затримують істориків, шантажують ректорів, зникають журналісти чи нападають на культурні проукраїнські заходи. Наше змагання повинно бути, щоби змінити курс цієї політики, а якщо це виявиться неможливим - боротися демократичними шляхами, включно з громадянською непокорою, щоби усунути цей режим.
З іншої сторони, у жодному випадку ми не виступаємо проти незалежної України чи її авторитету в світі. Зміст наших зустрічей з американцями чи канадцями повинен бути, що Україна є суверенна і демократична держава з довгою, хоча інколи і трагічною історією, вона сьогодні потребує допомоги від демократичних країн світу, тим більше, що в Україні при владі, як писав Шевченко, „злії люди”, які підривають її суверенність, перекручують її історію, служать Москві, грубо зневажають людськими правами. До цих людей належать також і їх представники при дипломатичних місіях по цілому світу, які служать сьогодні не Україні, а авторитарній владі.
Ми є в опозиції до всяких Януковичів, Грищенків, Сергеєвих, Моциків, Осташів. Правда тільки перші два заслуговують на осуд, а останні навіть мали свої патріотичні моменти, але це було за іншої влади. Вони хамелеони, приймуть нову політику, коли їм так скажуть. Але, будучи в опозиції до Януковича і Грищенка, ми любимо і піддержуємо Україну, і тому ми повинні дати відчути урядам США і Канади, що ми за участь України в Раді Безпеки ООН, що Україна - це сьогодні і в майбутньому стратегічний партнер демократичних країн, яка у центрі Європи повинна бути немов сторожем західних вартостей, які є засадничими для цивілізованих держав, які є основою Організації Об’єднаних Націй, але є відсутні у Росії та сьогоднішній Україні. Рівно ж ми повинні дати знати Прем’єр міністру Канади, що ми бажаємо його поїздки в Україну, щоб він таки зустрівся не тільки з речниками влади, але також з опозицією, як це зробила Державний сектретар США Гіларі Клінтон у липні ц.р. та щоб Прем’єр Канади заявив недвозначно владі України, що співпраця можлива тільки при умовах пошанування людських прав громадян і не громадян України, прозорих і демократичних виборах та повернення до основних засад верховенства права.
Незалежна демократична Україна - це вікове прагнення усіх її добрих синів і дочок. Сьогодні цю Україну немов вкрали від нас малороси і попихачі Москви – „злії люди”, одначе вони спроможні забрати її від нас тільки на короткий час. Януківщина - тимчасове явище, яке не може звести нас з правильного шляху – допомоги своєму народові і його прадідівській землі. При цьому потрібні певні політичні тонкощі. Борімося проти Януковщини, але не втрачаймо Україну.
Аскольд Лозинський