Напередодні дня народження Тараса Григоровича Шевченка у Лісабоні відбулося особливе і дуже символічне зібрання. Українська громада разом із Надзвичайним і Повноважним Послом України в Португальській Республіці пані Мариною Михайленко та представниками дипломатичного корпусу зібралися біля погруддя Великого Кобзаря, щоб покласти квіти і вшанувати його пам’ять.
Сьогодні, далеко від рідної землі, ми знову відчули, наскільки сильним і живим залишається його слово.
Тарас Шевченко — це не просто поет. Це серце і голос України.
У його рядках — біль поневоленого народу, любов до Батьківщини і незламна віра у свободу. Його слово народилося у часи темряви, але стало світлом для поколінь.
Сьогодні, коли Україна знову проходить через важкі випробування, слова Кобзаря звучать особливо гостро і правдиво. Вони нагадують нам, хто ми є, звідки наше коріння і за що бореться український народ.
Ми далеко від дому, але Україна — у наших серцях.
І поки звучить слово Шевченка — живе наша пам’ять, наша гідність і наша надія.
Пам’ятаємо. Шануємо. Боремося.
І обов’язково переможемо.
Щира подяка Sofiya Shovikova за ці світлини, у яких збережені щирі емоції, пам’ять і атмосфера цього важливого для української громади дня.