Категорія: Новини , Україна
Створено: 09 вересня 2012
Дата публікації
Перегляди: 1685
9 вересня 2012 року сплило 5 років від дня смерті командувача УПА генерал-хорунжого Василя Кука, останній командир Армії пішов з життя у Києві 9 вересня 2007 року. У столиці України зараз проживає його син Юрій.
У цей день співробітники Центру досліджень визвольного руху, Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» та студенти Львівського національного університету імені Івана Франка відвідали смт. Красне Буського району, де похований Василь Кук.
Гості зі Львова взяли участь у молебні, урочистій хресній ході та спільній молитві на могилі командувача. На заходах вшанування була присутня племінниця генерала пані Ольга Приступа. Урочисту промову виголосив історик Володимир В’ятрович, закцентувавши увагу на тому, що на могилі завжди є свіжі квіти, а значить пам’ять живе. Представники громади селища нагадали, що 11 січня 2013 року буде 100-річчя Народження їх видатного земляка, та запросили на святкування цієї річниці.
Василь Кук (псевда «Леміш», «Юрко», «Медвідь», «полковник Коваль») народився 11 січня 1913 року в селі Красне Львівської області. По смерті Романа Шухевича улітку 1950 обійняв керівні посади в підпіллі: керівника ОУН (б) на Українських землях, голови Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР) і Головного Командира УПА.
Вищу юридичну освіту здобув в Люблінському університеті, де познайомився з майбутнім головою Організації українських націоналістів Степаном Бандерою.
За участь в українському національно-визвольному русі Василя Кука неодноразово арештовувала польська влада. У 1939-1941, після окупації Західної України Радянським союзом, перебував на нелегальному становищі.
У роки Другої світової війни Василь Кук був членом Проводу ОУН (б) (під псевдонімом «Леміш») очолював Східний крайовий провід ОУН (б) — «Схід» і одночасно був командувачем групи УПА «Схід».
Від 1942 року Микола Лебідь скерував Василя Кука на організаційну роботу в східні області України, де Кук очолював Південний крайовий провід ОУН з центром у Дніпропетровську, а після вбивства німцями провідника ОУН на Сході в 1942 році Д. Мирона (псевдо «Орлик») також і Київський крайовий Провід ОУН. Керована Куком організаційна мережа ОУН (б) особливо активно діяла в Черкаській, Дніпропетровській та Київській областях.
У червні — липні 1950 року після смерті Романа Шухевича обійняв посади керівника ОУН (б) на Українських землях, голови Генерального секретаріату УГВР і Головного командира УПА, а через чотири роки його арештувала КГБ СРСР.
ЦДВР
{module mod_knopka_comments}
