Повіяло нафталіном

Весна. Повітря насичене пахощами різноманітного цвіту. Природа спонукає усе живе до відтворення, поступу вперед. Проти постулатів природи не варто силкувати. Аж ось в букет аромоксамиту весни закрався якийсь стійкий, різкий та неприємний сморід. Що це та звідки віє?

З поверненням “темників” на телеканали та зміни формату теленовин, що перетворюються на “заморожене м’ясо”; зі згорбленої постави чинного президента під час його відвідин “першопрестольної”; з поведінки міліції, яка розперезалась по відношенню до протестуючих на вулицях людей; з факту встановлення пам’ятника Джугашвілі-Сталіну, у якого руки по лікті в українській крові; зі святкування так званого “дня перемоги”, яке перетворилось з вшанування пам’яті полеглих солдат у свято червоно-окупаційного ренесансу, під час якого чоботи російських вояків витоптували нашу землю та з чимало чого іншого я зрозумів – серйозно пре нафталіном.
Цей сморід почав розповсюджуватись ще в березні, коли на печерські пагорби прийшли люди, з яких сиплеться тиньк. Головешка кожного чільного урядовця та працівника відновленої адміністрації Президента повернута назад. Не в прямому розумінні, звісно. Біло-блакитні пронози, заколисавши пильність українських громадян встановили неукраїнський режим. Такий режим апріорі не може бути демократичним, позаяк він є проросійський, тобто проазійський. Відтак, сморід нафталіну тепер розповсюджується у приватні будинки, лікарні, школи та навіть у дитячі садочки! Він переслідує українців на робочих місцях, вдома та під час подорожі, викликаючи гостру алергію.

Але не до тями новітнім біло-червоно-блакитним ренегатам та їх кремлівським ляльководам, що в переважної більшості українців стійкий імунітет на нафталін. 19 років існування у незалежній державі дались навзнаки. Особливою резистенцією відзначається наша не збочена червоними піонерськими краватками юнь. Вона взагалі його майже не відчуває, вбираючи лише аромати весни та кохання. Але тим, кого допікає нафталін, раджу використовувати простий антидот: українська мова, українська книжка, українська пісня, а для найактивніших – українська справа.

“Будуй Україну навколо себе!”, – неодноразово наголошувала світлої пам’яті Ярослава Стецько, 90-річчя з дня народження якої невзабарі відзначатимемо. Отруїти українців нафталіном нікому не вдасться. Аромат весни та свободи – переможе!