Бандера як синдром
Чи той бандит, хто край свій захищає,
Хто за свободу гине у бою,
Хто кулаками ворога стрічає
У рідній хижці, рідному гаю?
Чи той бандит, хто любить батьківщину,
Той, хто колін в покорі не згина,
Той, хто боронить неньку та дитину,
Скажіть мені, яка його вина?
Як і слід було чекати, указ Президента Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України провідникові українських націоналістів Степану Бандері викликав гостру реакцію не лише в наших східних сусідів, а й за Бугом — теж. Після «нижчих чинів» позавчора нагородження засудив і донедавна великий друг України, президент Польщі Лех Качинський.
Ситуація довкола Бандери сьогодні мимоволі повертає в атмосферу 2003 року, коли Варшава з особливою затятістю піднімала на щит тему українсько–польського протистояння в роки Другої світової війни.
60–річчя так званої «волинської трагедії» та встановлення монумента польським жертвам у селі Павлівка у прикордонному Іваничівському районі розділило тоді українське суспільство. Україна постала перед непростим вибором: чи треба вибачатися перед поляками за те, що було 60 років тому на Волині, як того вимагала Польща? Якщо вибачатися, то й поляки теж мають вибачитися за знищення українців. Бо української крові на Волині та на етнічних українських землях за Бугом було пролито не менше. Та ми перегорнули цю сумну сторінку історії, покаялися спільно, доручивши історикам, а не заангажованим політикам вивчати й документувати ці трагічні сторінки минулого. Виявляється, ненадовго.
Протест під шумок Євро–2012
Як стало відомо з польських ЗМІ, жителі сусідніх із Волинню територій Польщі — «кресов’яни» — запланували на завтра масову акцію протесту проти присвоєння Степанові Бандері звання Героя України. Виступ призначено навмисне на 7 лютого, бо саме цього дня у Варшаві відбудеться жеребкування груп відбіркового турніру до футбольного чемпіонату Європи 2012 року, який спільно організовують Польща та Україна. «Ми не проти Євро–2012 в Україні, навпаки, підтримуємо цей проект. Але хочемо поставити заслін націоналізмові і спробам глорифікації тих, хто вбивав поляків», — каже учасник спротиву Тадеуш Ісакович–Залеський.
Дугінські викривачі «бандерівських зомбі»
Було б дивно, якби мешканці прикордонних із Польщею районів Волині, які в роки Другої світової війни як ніхто відчули на собі жахіття українсько–польського протистояння, виставили пікети проти того, що Польща давно визнала й пошанувала вояків Армії крайової, на чиїй совісті тисячі українських жертв. Але маємо те, що маємо. Виходить, наші сусіди і зі Сходу, і з Заходу вважають, що мають право вказувати, кого нам варто вшановувати, а кого — ні. Синдром старшого брата і збережена в генах пам’ять про володарювання на «східних кресах» і сьогодні не дають багатьом полякам позбутися заангажованості в поглядах на минуле.
Волинські журналісти мали змогу переконатися в цьому на засіданні незалежного прес–клубу «Волинський вибір–2010», де польський спостерігач Пшемислав Сєрадзан заявив про прояви ксенофобії на Волині. А також про те, що йому не хотілося б, аби волинська земля, яку він сприймає як свою батьківщину (бо його дід тут народився) мала «националистическое лицо бандеровского зомби».
Ці слова з вуст пана Сєрадзана, аспіранта кафедри східних досліджень Варшавського університету, геть спантеличили волинських медійників, які зібралися для обговорення зовсім інших питань, а саме — перебігу виборчих перегонів на Волині. Та польський спостерігач свій емоційний спіч продовжив на тій самій ноті: «Я, как и все остальные поляки, крайне обеспокоен решением, принятым Президентом Украины Виктором Ющенком, о присвоении звания Героя Украины Степану Бандере. Человеку, ответственному за геноцид польского народа».
Як науковець, Сєрадзан мав би знати, що такі серйозні звинувачення потрібно підкріплювати відповідними документами. Але жодних конкретних аргументів пан Пшемислав не навів. Він також не уточнив, хто саме уповноважував його говорити на цю тему від імені «всіх поляків». Зате, виявляється, метою приїзду цього пана в Україну, окрім виборів, було ще й дослідження українського націоналізму та його вплив на політичне й громадське життя Західної України.
При ближчому знайомстві з особою Пшемислава Сєрадзана з’ясувалося, що цей пан — швидше, товариш. Адже є не просто «політологом», а «націо–комуністом, діячем антиглобалістського та антикапіталістичного рухів, ворогом США і НАТО, гарячим прихильником об’єднання слов’янських держав, солдатом боротьби за багатополярність світу, язичником, революціонером, мрійником, жителем альтернативних світів». Таке досьє представлено на сайті «Євразійського союзу молоді» — того самого прокремлівського угруповання, чиї «орли» не так давно плюндрували тризуб на Говерлі. Там же зазначено, що Сєрадзан є лідером «ЄСМ–Польща» — польського осередку організації, очолюваної горезвісним Олександром Дугіним. Утім якщо й так — тим більше шкода, що позиції всіляких сєрадзанів збігаються не лише з риторикою Кремля, а і з позицією керівництва Польської держави.
Погрози, яких не було
Крім іншого, Пшемислав Сєрадзан заявив про те, що в Луцьку начебто чиниться тиск на тутешню польську громаду і що на адресу керівника Товариства польської культури ім. Єви Фелінської надходили на електронну пошту листи з «вульгарними образами». Сєрадзану нібито також телефонували аноніми з погрозами. Про ці прояви ксенофобського характеру аспірант пообіцяв розповісти у польських ЗМІ.
Але на прес–конференцію згодом прибув сам голова польського товариства Валентин Ваколюк, який спростував попередні заяви Пшемислава Сєрадзана. На адресу Товариства польської культури не надходило жодних погроз у зв’язку з перебігом виборчої кампанії, каже пан Ваколюк. І тим паче ніяких суттєвих погроз ксенофобського характеру. Справді, після публікації у газеті «Волинський монітор» від 30 липня 2009 року «Не ради помсти, а ради пам’яті» на електронну пошту Валентина Ваколюка час від часу приходять листи з образами та погрозами, але їх він вважає проявом побутового шовінізму та низької культури своїх недоброзичливців.
Герої — наші, а статую краще сховати...
Аби не дражнити сусідів постаттю Бандери, луцька влада позавчора навіть прибрала із фойє сесійної зали міськради проект пам’ятника Провідникові ОУН. Бо там проходив польсько–український бізнес–форум. Перед початком реєстрації учасників зібрання проект монумента перенесли із фойє до приймальні першого заступника голови Луцької міськради.
Пам’ятник Степану Бандері має бути встановлений на площі перед міським РАЦСом на проспекті Соборності. Посоромилася луцька влада своїх рішень чи спрацював комплекс меншовартості?
Відповіддю на закиди поляків можна вважати слова відомого історика Ярослава Грицака: «Кожна сторона має своїх героїв — і як правило, вони є «бандитами» або ж «загарбниками» для іншої сторони».
«Україна — достатньо самостійна держава, щоб вирішувати питання власних героїв самостійно», — про це під час прямого ефіру на Волинському телебаченні заявив цього тижня і радник Президента України з питань національної безпеки Валерій Івасюк. «Наші герої — це наші герої, і я думаю, що у польської влади вистачить здорового глузду реагувати на це дипломатично», — сказав він. Заява президента Речі Посполитої пролунала вже після цього...
НЕПРИЙНЯТТЯ
Лех Качинський засудив присвоєння звання Героя України провідникові Організації українських націоналістів Степану Бандері. Повідомлення про це розміщене на офіційному сайті голови Польської держави.
На думку Качинського, недавній крок Президента України підриває процес історичного діалогу і примирення. «Поточні політичні інтереси переважили історичну правду», — вважає президент РП. Він наголошує, що ОУН і Українська повстанська армія знищили «на східних теренах Другої Речі Посполитої» більше 100 тисяч поляків «тільки тому, що вони були поляками». «Ці вбивства викликають однозначний протест у польському суспільстві», — заявляє Качинський у відозві під назвою «Oswiadczenie ws. nadania Stepanowi Banderze tytulu Bohatera Ukrainy».
Водночас Лех Качинський зазначає, що «надійне і міцне партнерство суверенних, вільних і демократичних Польщі та України відповідає національним інтересам двох країн, і ми не можемо це забувати».
А ТИМ ЧАСОМ...
Протистояння наростає
Учора активісти Всеукраїнського об’єднання «Свобода» провели пікетування посольства та консульств Республіки Польща у Києві, Львові, Луцьку, Одесі та Харкові. Націоналісти передали послу Яцеку Ключковському та консулам Опалінському, Яніку, Мазуру, Серочинському заяви щодо проявів українофобії та шовінізму у Польщі. ВО «Свобода» вважає, що позиція РП щодо визнання Україною Степана Бандери й ОУН–УПА є втручанням у внутрішні справи України та шкодить міжнародному іміджу нашої держави.
Серед вимог партії «Свобода» до польської сторони — припинити здійснювати кроки, що нагнітають антиукраїнську істерію та ображають національну гідність українців; скасувати ухвалу Сейму РП від 15 липня 2009 р., яка звинувачує ОУН–УПА в масових вбивствах польського населення, офіційно вибачитися за політику примусової полонізації українців у XV—XX ст.; виплатити компенсації українцям, які постраждали від польського терору та окупації українських земель у XX ст.; засудити злочини польських збройних формувань, зокрема, Армії крайової, проти українців.
6.02.2010р.
Ніна РОМАНЮК