Про найголовніше

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 24 лютого 2010 Дата публікації Перегляди: 6377

Сучасний стан української нації – це закономірний наслідок 18-річного втілення в практичні справи ненависті, зневаги та, як мінімум, байдужості до українського народу й України. А чого ще можна чекати від влади антиукраїнських сил - 5-ї колони колонізаторів, що мають владу і політичну, економічну, і інформаційно-ідеологічну та ін.

Цьому сприяє слабкість українських національно-патріотичних сил. (Цікаво було б проаналізувати зміни в складі Верховної Ради. а також місцевих рад з 1991 по 2009 роки).

Якщо порівняти рівень України 2009 року з рівнем 1991 року, то «досягнення» вражають. Вони найкраще свідчать, що там, де влада в руках не патріотів-націоналістів, марно сподіватися на краще життя.

Наслідки видають наміри. Те, що діється в сучасній Україні, інакше як війною проти української нації назвати ніяк не можна. Фактично триває війна проти української нації, мета якої - повне знищення українців як нації шляхом всебічного, тотального ослаблення. Дискредитація української нації, максимальне пограбування та нищення – ось головна мета антиукраїнських сил - агентури неоколонізаторів. Війна йде в усіх сферах суспільного життя: світоглядно-ідеологічній, політичній, економічній, освітній, культурній й т.д. Особливою складовою цієї війни є війна психологічна, інформаційно-ідеологічна, це боротьба за розум і серця, душі людей. Здеморалізувати, посіяти бездуховність, зневіру, пасивність, недовіру, ворожнечу, зраду, підлість і продажність, перетворити людей в бидло, що крім шлунку та сексу нічого іншого не хоче знати. Купують тих, хто продається.

Суспільна психологія, як відомо, змінюється дуже важко. Особливо, якщо не працювати задля її зміни. Виховання - дуже важка, тривала й копітка праця. Помилки, неправильне виховання і окремої людини. і всього народу – це тривалі й незліченні важкі втрати у майбутньому. Кожні зміни в житті починаються зі зміни свідомості людей.

Слабкість українських національно-патріотичних сил, всієї української нації (що є наслідком багатовікового колоніального рабства) надихає, провокує й стимулює активність всіх ворогів української нації до того, щоб як ті шакали, урвати хоча б шматок від України, її автохтонного народу.

Сила нації, а отже і її безпека, в солідарності її складових, що є наслідком відповідного виховання, виховання національної самосвідомості. Важко навіть оцінити втрати у вихованні української нації з 1991 року. Від рівня національної самосвідомості залежить рівень національної самоідентифікації (ототожнення). Хто себе з якою нацією ототожнює, той ту націю й захищає.

Денаціоналізація, за відомим українським мовознавцем О.Потебнею, -це моральне спідлення і є наслідком поганого виховання.

Національна самосвідомість – це усвідомлення неповторної самоцінності нації. її призначення. Усвідомлення цього неможливе без якомого повніших знань про націю, без належної системи національного виховання.

Недарма вороги докладають всіх зусиль, щоб українці не мали таких знань, відповідної системи національного виховання. Кожен загарбник-поневолювач більше за все боїться піднесення національної самосвідомості і на цій основі консолідації нації, перетворення її в силу.

Неповторна самоцінність нації – її надбання, закладені в її мові, культурі, історії, звичаях та традиціях. Захист нації – це і є захист її ознак-властивостей, її неповторної самоцінності.

Минулі 18 років – це своєрідна розвідка боєм, перевірка й випробування. Істина - дочка часу, - казали древні. Саме час, випробовуючи й перевіряючи, виявляє хто є хто і що є що. І в Україні, і поза нею…

Валентин Колядинський

Національний портал