Валерія Новодворська: Парад мародерів

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 13 травня 2010 Дата публікації Перегляди: 6269
Здавалося б, який бізнес можна зробити на людях глибоко похилого віку, навіки переляканих сталінщиною, не дуже ситих, битих, замучених, які дивом вціліли на фронті, де їх розглядали як поліна і без ліку й безглуздо кидали в топку війни, або побували в полоні і потім півжиття виправдовуватись за те, що не застрелилися? Які дивіденди можна отримати із того, що 65 років тому закінчилася війна? Адже навіть танки і літаки мерцям не продаси. Ми ж тільки мертвим і не намагалися їх продати, і не тому що не заплатять: Уго Чавес, ХАМАС і Кім Чен Ір теж, по-моєму, платити не збираються; просто мертві, на відміну від живих, знають ціну життя, смерті та у війни і в "стрілялки" грати відмовляться навіть на тому світі.
Цивілізований світ тихо і пристойно відзначив 8 травня 1965 років з дня перемоги над фашизмом. Власне кажучи, відзначили ті, кому було що відзначати. Східній Європі ні 8, ні 9 травня 1945 відзначати було нічого, ніде і ні з ким. Я вже не кажу про країни Балтії і про Бессарабію. Адже Червона Армія-поневолювачка до цього святкового для США і Західної Європи дня вже встигла замінити німецьких окупантів, і Балтія зі Східною Європою давно судомились під кривавими гусеницями радянських танків. Запитайте про їх святкові враження на 9 травня 1945 року в засланих і загиблих на третину по дорозі чеченців. Висланих, видно, за рекордне число Героїв Радянського Союзу, даних цим народом країні, яка живцем спалила в стодолах їх жінок і дітей, старих і хворих, які не могли дійти до вагонів для худоби, щоб їхати в казахські степи. Запитайте у автора "наскального живопису" Єфросинії Керсновскої, як вона і її вислані по етапу з Бессарабії земляки відзначили 9 травня: голодною смертю на лісоповалі. Запитайте у шаламовского майора Пугачова - фронтовика, який втік із фашистського полону і кинутого у колимський табір; запитаєте у героїв Солженіцина - фронтовиків Івана Денисовича і кавторанга, як вони, названі "фашистами", відзначили цей день в таборах. Запитайте про святкові настрої рідних катинських жертв, а також кинутих у табори угорців, чехів, словаків; запитайте у замучених задовго до 9 травня або померлих від голоду в Сибіру литовців, латишів і естонців, які почуття у них викликає наша святкова дата, що стоїть на п'єдесталі з 65-річної буденної брехні. І вони вам дадуть відповідь з могили: "Нам плювати на вашу Перемогу, бо вона була ланкою в ланцюзі нашого поневолення й загибелі".
Але наша Мародерська влада не прогавила нічого і використовувала нещасних людей похилого віку (за один обід, за один салют, за миску гречаної каші на Поклонній горі, за десяток-другий квартир - витрати невеликі) на всі сто відсотків. Тепер їх пересиплють нафталіном, а до 70-річчя та чергового шабашу вони не доживуть. З них навіть зняли, як чоботи, георгіївські стрічки, зняли собі на бантики тилові чекістські щури з Лубянки і з Кремля, хоча це блюзнірство, бо за ордени і медалі на таких стрічках на фронті платили кров'ю. У старих, бідних, занедбаних і безпомічних людей не знайшлося сил і досвіду, щоб відірвати від себе присмоктаних до них чекістських п'явок, і вони стали реквізитом для путінського шоу з танками, літаками і ракетами. Знову брязкання іржавим залізом імперським, знову ніхто і не подумав віддати гроші, які пішли на цей гламур агресорів, які розтоптали Чечню і розчленували Грузію, уцілілим фронтовикам. Бронзові Альоші й чужі кутаїські монументи їм, звичайно, дорожчі від непохованих солдатських кісток, які досі лежать у лісах і ярах. На фронті за мародерство розстрілювали, але жодна кара не передбачена за мародерство в державних масштабах упродовж 65 років. Тим гірше для гостей.

Що відзначали польські частини на Красній площі? Розчленування своєї країни за пактом Молотова-Ріббентропа? Поневолення її СРСР за Ялтинською змовою? Відмову Червоної Армії допомогти їх повстанню і врятувати від знищення Варшаву? Катинський розстріл? Можливо, президент Лех Качинський повинен був померти саме тому, що він не допустив би Польщі до цього приниження: участі в ролі кроликів у параді радянських удавів на Красній площі?

Мародери не прогавили нічого: вони дали пам'ятну медаль Кім Чен Іру, який народився на початку 40-х років XX століття, щоб не відставати від Хрущова, який удостоїв звання Героя Радянського Союзу єгипетського президента Насера і цим насмішив весь світ. Що ж, який Союз, такі й герої. Вони викопали сталінський труп і зробили його тотемом свого свята: то портрети в Петербурзі, то статуя в Калузі, то комуністи зі Сталіним замість хоругов на вулицях Москви саме 9 травня. Та історична промова Медведєва щодо того, що сталінізму у нас немає, але не можна ж заборонити людям мати свою думку про Сталіна. Уявляю собі промову Ангели Меркель на тему: "Не можна заборонити людям мати свою думку про Гітлера, ветерани СС і вермахту високо оцінюють його історичну роль". Уявляю собі трамваї або автобуси в Берліні, обклеєні "на приватні кошти" портретами Гітлера, а також пам'ятник йому на кошти господаря тієї самої мюнхенської пивниці в залі або біля дверей. Такого не може бути? Втрутиться світова громадськість? Ау, світова громадськість! Де ти була, коли портрети Сталіна вішали в Росії? Покладала вінки під сталінський гімн? Поради вам і любові!

Правда, не все вдалося нашим ветеранам НКВД, позавчорашнім, вчорашнім і сьогоднішнім. Рузвельта і Черчілля вони на свій бенефіс не отримали (хоча їм пропонували марно принца Чарльза і Джо Байдена, відкинутих за відмову видати Березовського і добрі слова на адресу Грузії), і Сталін залишився наодинці з Путіним під час підписання нової Московської змови. Ні Саркозі, ні Берлусконі не побажали служити мішенню для своєї єхидної преси та брати участь у цьому шабаші. Вони вважали за краще без Німеччини, келійно, "ліквідувати прорив у зоні євро". Ангелі Меркель нікуди було подітися. Німеччині ще довго доведеться спокутувати свої гріхи, гріхи дідів і батьків. І це правильно, хоча з чекістами швидше наробиш нових гріхів, ніж спокутуєш старі. У пана Гімпу від Молдови вистачило мужності відмовитися прямо, естонський президент Ілвес наговорив перед приїздом такого, що стало зрозуміло: їхати він не хотів, а відбуває покуту і повинність. Героїчний президент Литви поїхала до Ірландії запастися картоплею. Приїхали до Москви вдвічі менше президентів, ніж у 2005 році, а до 2015-го "вимруть", фігурально висловлюючись, всі.

Конаючий радянський Дракон з останніх сил душить сусідів: Грузію, Україну, Чечню, Білорусь, Киргизію, і його фашизм для дурних, бідних і нероб видавася би пародією, якщо би не отруєні в "Норд-Ості" заручники, спалені в Беслані діти і гора трупів у Грузії та Чечні.

Вбити Дракона можна, якщо з ним не сідати на одну трибуну. Інакше він влізе тобі в душу, в зовнішню політику, до підручників і сяде непрохним за святковий стіл. Коли-небудь тим, хто приїхав 9 травня до Москви, стане дуже соромно, а їхні нащадки зрозуміють, що їхати на Красну площу після Грузії та Чечні, під портрети Сталіна, це було все одно, що брати участь у тому самому страшному параді у Бресті, разом з гітлерівцями і червоноармійцями, згідно пакту Молотова-Ріббентропа. Молотова можуть звати і Лавровим, а Даладьє і Чемберленом розвелася ціла купа, від Вашингтона до Праги, яка мабуть, забула, що таке Мюнхен, що таке Ялта, що таке Москва. Радянські дисиденти у 1968 році пішли на Красну площу з гаслом "За вашу і нашу свободу!". Президент Клаус, спадкоємець Дубчека, непротивленця злу насиллям, приїхав на цю ж площу під девізом "За вашу і нашу неволю!".

Великий брат думає не тільки про СНД, а й про Євросоюз.

Валерія Новодворська

(Переклад з російської: Юрко Антоняк)
УІС