Парубій: Нелегітимний уряд – це початок кінця і Януковича, і ПР
Партія регіонів добилася реваншу. В її руках зараз майже вся повнота влади. Одних це радує, інших – непокоїть. Про своє ставлення до подій, що відбуваються, в інтерв'ю ForUm'у розповів народний депутат України від фракції НУ-НС, член групи «За Україну!», голова підкомітету з питань контролю за здійсненням зовнішніх відносин комітету ВРУ з закордонних справ, член виконавчого комітету Національної парламентської групи в Міжпарламентському Союзі Андрій Парубій.
- Андрію Володимировичу, в Україні відбулися зміни: Віктор Янукович – Глава держави, в парламенті створено пропрезидентську більшість, сформовано новий Кабмін. На Ваш погляд, чого варто чекати від нової влади?
- Тут є два аспекти: політичний і юридичний.
Якщо взяти політичний аспект, то можна сказати, що прихід нової влади ознаменує відхід від тих позицій, які були відвойовані свого часу на Майдані, які проводив Віктор Ющенко впродовж п'яти років.
Я кажу про інтеграцію до Європи й Євроатлантичного союзу, про відстоювання наших національних інтересів у діалозі з Росією, про енергетичну, національну, економічну безпеки України, про вироблення концепції єдиної історії. Ці всі моменти без сумнівів будуть піддані ревізії.
Перші кроки Президента Януковича нібито свідчать про багатовекторність політики. Але мені здається, що крен робитиметься у бік Кремля, а не у бік Європи.
Так, перший офіційний візит Януковича був до Брюсселя, що повинно було його знаменувати як євроінтегратора, але, коли проводиш паралель з візитом до РФ, бачиш, що це не так.
Пригадайте, в Брюсселі Янукович сказав, що головним пріоритетом його діяльності в зовнішній політиці з Європою є отримання безвізового режиму для в'їзду наших співгромадян на територію країн ЄС.
Цей процес заснований Ющенком давно. Ми знаємо, що у Європи одне ключове застереження: це демаркація північно-східного кордону, найбільша частина якої – це кордон з РФ.
І немає нічого дивного в тому, що Європа не згодна на безвізовий режим, поки кордони України відкриті.
Тому, насамперед, під час візиту до Москви, Януковичу потрібно було поставити питання демаркації кордону. АЛЕ! Приїхавши до РФ, Президент України говорить про інше, починає обговорювати з керівником іншої держави українську історію, обіцяти відібрати звання Героя у Степана Бандери і Романа Шухевича. Але найганебніше те, що все це мовиться в столиці іншої держави, і явно для того, щоб догодити.
Думаю, що така непослідовність Президента, це не просто плутанина і хаос, а свідоцтво того, що Янукович у Європі говоритиме те, що їй би хотілося почути, а реальний контакт буде з РФ, яка отримає реальний вплив на українську політику. Це підтверджує і формування уряду Миколи Азарова, але про це трохи пізніше.
Ще одне – українська мова. У чому суть заяв Президента? Янукович, звичайно ж, розуміє, що він не може поміняти статус української мови. Для цього потрібно 300 голосів у парламенті. Їх немає. Тому він носиться з ідеєю впровадження Європейської хартії мов, яка повинна забезпечити право місцевим органам самоврядування вводити російську мову, як офіційну.
- Чому Ви такі впевнені?
- Самі подивіться уважно, і зрозумієте, що це виключно політична маніпуляція. Нагадаю, що хартія впроваджується для того, щоб захищати автохтонні мови, що зникають, які не мають іншого ореолу розповсюдження. В Україні це, наприклад, караїмська і кримсько-татарська.
Шкода, але факт: у нашому випадку швидше українська мова може потрапити під захист хартії, але ніяк не російська.
Погодьтеся, називати російську мову вмираючою, це як мінімум абсурд. А підвести її під хартію, це, швидше, політтехнологічний момент, а не бажання захистити.
Тепер про Кабмін. Його формування - це більше юридичне, ніж політичне питання, тому що тут Президент пішов по антиконституційному шляху. Це його найбільша помилка, зроблена в перші тижні президентства.
Самі «регіонали» розуміють, що створили коаліцію не за Конституцією, а за Регламентом. Їхній аргумент – «давайте створимо, а потім звернемося в КС», не витримує ніякої критики.
Це також технологія, яка робить новий уряд фальшивим і нелегітимним. Це початок кінця і Януковича, і ПР. Ні на Заході, ні на Сході України люди не підтримають згвалтування Конституції і закону.
- А самі міністри?
- …Чесно? Складається враження, що деякі призначення спеціально зроблені для того, щоб викликати обурення суспільства.
Погляньте самі, як можна людину, яка стверджує, що української нації взагалі не існує, зробити міністром освіти?.. А Дмитра Табачника призначили, хоча факт, він говорив, що української мови взагалі не існує, що це лише прислівник. Та це ж виклик мільйонам, десяткам мільйонів українців!
- Ваша група вже наступного дня після призначення внесла до ВР постанову про зняття Табачника з посади міністра освіти...
- Саме призначення – це провокація. Ось тому ми і хочемо винести на розгляд ВР питання про вираз недовіри і відгуку його з посади міністра. Інакше, буде не тільки повне несприйняття фігури Табачника, а й згортання всіх реформ. Хочу нагадати, що за останні роки вдалося придушити тотальну корупцію у сфері освіти, хоча ще не так давно багато людей саме тут більше заробляли, ніж на газі. Цим реформам заважала опозиція Януковича і Юлія Тимошенко. Але її вдалося запустити. А згортання буде дуже сильним ударом.
Шокує ще одне призначення. Василь Цушко, ще до недавніх пір розшукуваний Генпрокуратурою, раптом став міністром економіки…
Складається враження, що Президент і уряд вибирають шлях конфронтації. Вони говорили про об'єднання України, а насправді свідомо роблять провокаційні, зухвалі кроки.
Якщо говорити про провокації, то повинен застерегти Президента і його команду ще від однієї. Якщо Шухевич і Бандера перестануть бути Героями України, то візит Януковича на захід буде дуже проблематичний. Він приїжджатиме і виїжджатиме під пікети несприйняття. Якщо він посміє це зробити, то викличе таку бурю протесту, яку не чекають ні він, ні його радники.
Перші кроки нової влади свідчать не про прагнення знайти спільні для всієї країни моменти, а навпаки, переламати незгодних. Але ламати через коліно українців не вийде.
- З НУ-НС декілька депутатів приєдналися до нової більшості на індивідуальній основі. Комуністи відкрито жартують, називають їх «військовополоненими». І не дивно, адже завжди декларувалося: нунсівці і комуністи не об'єднаються ні за які пряники…
- Що тут скажеш. Ми відкрито і відверто засуджуємо цих людей з НУ-НС. Вони пішли туди не за ідейними міркуваннями. Прикро, але такі з'явилися і в нас, і в БЮТ. Їх небагато. Але, це великий урок і зайве підтвердження того, що бізнес не повинен бути у владі.
- Але у нас не лише влада помінялася. Ще з'явилися опозиції. Більш того, серед опозицій почалася боротьба, хто головний опозиціонер України. Бої за головування триватимуть? Навіть для ідеальної влади необхідний надійний запобіжник.
- Згоден, у нас складається кумедна ситуація: вишиковується черга опозиціонерів. Але разом з тим, я впевнений, що єдиної опозиції бути не може. Пригадайте, одночасно, але з різних мотивів, в опозиції були «Наша Україна» і комуністи. Ми що, повинні були об'єднуватися?
В опозиції що головне? Статус? Ні. Тут головне - ідеологія і цінності. Говорити сьогодні про єдину опозицію, це також технологія, вона використовується БЮТом.
Головне не в тому, як себе назвати, а в тому, якими будуть дії.
- «За Україну!» де себе бачить?
- Наша функція, наша мета полягає в одному: україно-центристський, україно-захисний шлях, який спирається на ціннісні орієнтації, має чіткі і виразні орієнтири. Ми їх ставили Кабміну Тимошенко. Тепер ставитимемо Кабміну Януковича-Азарова.
- Політичні сили, що позиціонують себе як націонал-демократи, націонал-центристи і так далі, насправді поводяться, як лебідь, рак і щука. Деякі експерти говорять про їхню смерть в Україні…
- Тут йдеться про смерть деяких політичних структур, а не про смерть ідеї. Дійсно, деякі структури, наприклад, Народний Рух України, відійшли від своїх позицій, і пішли обслуговувати політичні інтереси Юлії Тимошенко. Формально вже 2/3 членів Руху вийшли з нього.
У НУ-НС партійні лідери, які два роки тому обіцяли злитися в єдину партію, і проводити у ВР програму Ющенка, пройшовши до парламенту, побігли шукати крісла в іншій команді. Але це крах політичних партій, а не ідеї, не табору. Табір сильний. Його очолює Ющенко.
- В Україні до цих пір згадують покійного В’ячеслава Чорновола, лідера націонал-демократів України. Після його смерті на цьому полі головували Віктор Ющенко й «помаранчеві командири». Сьогодні ж дуже багато хто заявляє про себе, як про лідерів націонал-демократів, хоча сильного, могутнього, здатного об'єднати правих, немає. Хто може зайняти це місце?
- Такий лідер є. Звати його Віктор Андрійович. Прізвище його Ющенко.
- Чому Ви такі впевнені? Рейтинг Ющенка говорить про інше.
- Так. Сили були роздроблені. Ющенко отримав не ту підтримку, на яку ми сподівалися. Але проти нього працювала величезна пропагандистська машина в Україні і з Кремля.
У житті завжди є місце перемогам і поразкам. Але я переконаний, що з кожним місяцем після президентських виборів туга по Ющенку наростатиме, і навіть ті, хто не голосував за нього, все більше і більше об'єднуватимуться навколо його фігури.
Юлія Артамощенко, «ForUm»