Дружба з Росією: ілюзія можливості

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 31 березня 2010 Останнє оновлення: 31 березня 2010 Дата публікації Перегляди: 9092
Після перемоги В.Януковича багато російських та українських проросійських політиків почали говорити про «якісно новий етап» російсько-українських відносин, «відновлення дружби братніх народів», начебто перервану «антиросійським режимом Ющенка». Тепер, стверджують прихильники інтеграції з північно-східною сусідкою, «ніхто не завадить нам навіки дружити».

Проте, чи можлива насправді дружба України з Росією чи хоча б взаємовигідна економічна співпраця? Весь попередній досвід як незалежної України, так і досвід минулих сторінок української історії свідчить про протилежне.
В українських політиків в минулому було кілька прикладів «дружби» з Росією. В середині XVII століття Богдан Хмельницький надіявся на допомогу православної Московщини і був підступно обдурений московськими «стратегічними партнерами». Це був перший етап «дружніх» стосунків з Московією, яка після зайняття Києва своїми військами (переважно німецькими і татарськими найманцями), стала називати себе Руссю. Внаслідок підписання «економічних» та «оборонних» угод з Московським царством, Україна перетворилася на рядову губернію імперії, очолювану намісниками. Українська мова, культура, церква були з часом майже повністю витісненні та придушені. Але не слід звинувачувати Б.Хмельницького за союз з Росією – він усвідомив свою помилку, але, на жаль, передчасно помер і не встиг офіційно вивести Українську козацьку державу зі сфери впливу московського царя.

Наступним етапом україно-російських «дружніх стосунків» став союз радянських республік – це коли комуністичні банди вдерлися на українську територію, знищивши незалежну, визнану світовою спільнотою українську державу. Тоді російські комуністи розгорнули потужну інформаційну кампанію, переконавши багатьох громадян в своєму гуманізмі, українофілії та турботі про трудящих. Тоді Україна пережила наймасовіший та найжахливіший за всю історію планети геноцид – Голодомор. Мільйони українців були піддані розстрілам, ув'язненням, катуванням, а також стали гарматним м'ясом у сталінсько-гітлерівському переділі світу. Наступним етапом «дружби» України з Російською Федерацією планують зробити президентство В.Януковича.

Проте, якщо подумати логічно, чи можлива взагалі дружба між колишньою колонією та агресивною імперією? Чи можлива дружба між Британією та Ірландією? Практично ніколи колишні колонії з колишніми імперіями не мали дружніх партнерських стосунків. Подібні речі можуть відбутися лише років через 100 після здобуття незалежності та зміцнення колишньої колонії. Так, США з Англією продовжували ворогувати протягом всього ХІХ століття і лише на початку ХХ, після зміни геополітичної ситуації в світі та ослаблення Британії, ці дві країни усвідомили взаємовигідність партнерських стосунків одна з одною. Точно така ж ситуація між Україною та Росією. За законами історичного розвитку, дружба з колишньою метрополією для України буде згубною та загрожуватиме втраті державного суверенітету.

Крім того, у ментальності російської влади є кілька негативних властивостей, які зводять нанівець будь-які симпатії та партнерські відносини з цією країною. Ще в ХІХ столітті Отто фон Бісмарк говорив, що будь-які домовленості та угоди з Росією не варті навіть паперу, на якому написані. І був повністю правий – Росія як дипломатичний суб’єкт завжди всіх обманювала і продовжує це робити. Сама поява та історія виникнення цього політичного утворення завдячує своєму існуванню брехні. Так, Московське князівство напало на Київ - столицю власної держави, вдаривши в спину своїм співвітчизникам, коли ті боролися з кочівниками. Пізніше Москва так само зрадила та підло обманула свого сюзерена – Золоту Орду і продовжувала це робити з усіма своїми союзниками та партнерами, зокрема - з Україною.

В України не може бути спільних інтересів з Росією, а тим більше дружби, адже завданням України є здобуття максимуму незалежності від колишньої метрополії та встановлення союзницьких відносин з її світовими конкурентами, заради врівноваження тиску з боку Росії. А для Росії важливо зберегти сфери впливу та ринки збуту на пострадянському просторі заради власного економічного та політичного виживання, адже імперії не можуть існувати без експансії.

Крім того, досвід української незалежності показує, що Україні не вдається мати навіть взаємовигідних економічних відносини з Росією через постійну конфліктність з боку російської сторони. Україні не вдається нормально торгувати з Росією сільськогосподарськими продуктами – росіяни постійно вигадують дурниці про неякісність українського м'яса, молока, зерна, намагаючись підірвати конкурентоспроможність українських виробників.

Росія постійно намагається задушити Україну своїм газом, постійно шантажуючи нашу державу погрозами його відключити та вигаданими скандалами про неоплату за газ української сторони.
Навіть в сфері атомної енергетики Україна не може з Росією нормально співробітничати. Ще Л.Кучма у книзі «Україна не Росія» згадував про наявність у російських запчастинах та деталях, призначених для атомних реакторів українських АЕС, «зайвих» деталей, «болтів та гайок», внаслідок чого на українських АЕС могли статися вибухи та аварії. Саме тому українські енергетики почали закупляти американські деталі для реакторів, хоча це набагато дорожче та складніше.

Подібним чином складається співпраця України з Росією і в металургійній, військовій, космічній, хімічній та інших стратегічних для України сферах. Росіяни постійно влаштовують скандали та провокації, звівши нанівець всі спроби України встановити партнерські стосунки.

Тому заяви президента В.Януковича про необхідність дружби чи посилення інтеграційних процесів, зокрема, економічних, звучать або ж декларативно, тобто для публіки, як російської, так і української проросійської. Або це свідомі дії, спрямовані на обмеження державного суверенітету власної країни. Невже починається «третій етап» україно-російської «дружби»?

Валерій Майданюк
УІС