Ігор Юхновський. “До проблеми про міжнародне визнання Голодомору 1932-1933 років як Геноциду української нації”
Визнання світовою спільнотою Голодомору 1932-1933 років, як факту зумисного вбивства голодом відбувається неоднозначно і повільно. Має місце інтенсивна дипломатична протидія з боку Російської федерації. Головна її мета – подати Голодомор 1932-1933 років як соціально-господарську внутрішню проблему колишнього Радянського Союзу, проблему, яка в принципі, не підлягає обговоренню міжнародною спільнотою.
Ми ж в Україні трактуємо Голодомор 1932-1933 років як геноцид української нації, як нації державної. Тобто, що цей злочин має чіткий політичний характер, як злочин зумисно спрямований супроти націоналньої групи – українців.
У даній статті приведені чотири короткі розділи на підтвердження сказаного.
Українська нація бореться за створення незалежної Української держави.
Корінна нація і заселена нею територія становлять стійку природну єдність. Переборюючи наслідки трагедій знищення, нація відроджується на рідній землі, якщо тільки її популяція не стала нижчою певної критичної межі.
ХХ століття визначалось на усій землі, як століття національних самовизначень корінних націй.
Це ж відбувалось і з українською нацією. В результаті лютневої революції в Росії, на початку березня 1917 року в Україні створюється Центральна Рада, що об’єднала діяльність національних партій і товариств. Рада видає Універсали. ІІІ-м Універсалом проголошено Українську Народну Республіку, а IV-м − 4 січня 1918 року проголошена незалежність України.
Більшовицькі російські війська увірвались в Україну в середині грудня 1917 року. Центральна Рада практично не мала військ. А 1920-го р., в кінці листопада, російські війська більшовицького режиму окупували Україну остаточно.
В кінці ж листопада 1920-го року УНР перестала існувати, її уряд діяв надалі у вигнанні. За радянських часів Україна існує як Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР). 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР проголошує незалежність держави Україна. 1991 року Президент України в екзилі Микола Плав’юк передає новообраному Президентові України Леоніду Кравчуку гетьманські клейноди.
Отож, українська нація виступає як державна нація. Вона має уряд і президента в екзилі, з її державністю змушені рахуватися більшовики комуністичної Російської Федерації утворивши УРСР – Українську Радянську Соціалістичну Республіку.
Політичний і економічний геноцид української нації в СРСР у 30-их роках ХХ-го століття.
Будь-які визвольні рухи на території України у складі СРСР перманентно подавлялись більшовиками. Таку ж політику, можливо не в такій жорстокій формі як більшовики в СРСР, робили окупаційні влади Польщі і Румунії.
Геноцид українців чинимий більшовиками СРСР у 1932-1933 рр. в Україні не був подібний на геноцид євреїв нацистами Німеччини чи вірмен – турками.
Україна – аграрна країна. Майже третина світових запасів чорноземів знаходиться тут. Тому і тоді, і зараз, і вовіки головна галузь України – сільське господарство. Українці заселяли не тільки чорноземи України, але й чорноземи Воронежчини, Орловщини, над Волгою, українці заселяли Кубань. Вони, українці – хлібороби.
Основна частина української інтелігенції походить з села. Українське село поділяється на верстви за рівнем розвитку культури, інтелігентності, знань. Навіть села різняться між собою своїм рівнем розвитку. В селах України проживало понад 80% населення України. 90% населення сіл становили українці. До 1928 року в УРСР селянам були роздані землі для господарювання. Період НЕПу позитивно вплинув на розвиток господарства. Кожне село складалось з хуторів, в середньому від 10 до 20 хуторів. Але, як не дивно, в кожному селі були й безземельні селяни. Наприклад, у Хмельницькій області їх було ≈ 50%.
Геноцид 1932-1933 років, це – зумисне вбивство голодом українців як нації, що був здійснений більшовиками шляхом послідовного нарощування терору. Починаючи з 1928-го року проводилось розкуркулення селян. Було знищено 280 тисяч родин найкращих господарів. Вони були позбавлені усіх політичних і соціальних прав. Чому? Бо це були найбільш національно свідомі, найбільш працьовиті і економічно найбільш самостійні селянські родини.
Були організовані послідовні, один за одним, судові процеси проти української інтелігенції. Так, з 9 квітня 1930 р. проходить процес проти сфабрикованої ГПУ “Спілки визволення України”. Звинувачуються 45 провідних вчених, серед них академік Сергій Єфремов. У лютому 1932 р. у закритому порядку виноситься вирок так званим контрреволюціонерам “Українського національного центру”. Сюди втягнуті акад. М. Грушевський і М. Яворницький, а також М.Шпаг, М. Васильківський і інші. На початку 1933 року ГПУ оголошує про викриття так званої Української військової організації (УВО). Обвинувачені за “очолювання повстанської шпигунської і диверсійної роботи …” Серед обвинувачених відомі літератори і митці - О. Досвітній, С. Яворенко, М. Зеров, М. Хвильовий, інші.
В Академії наук України репресовано 250 осіб, з них 19 академіків; страшного удару наноситься українській культурі, знищено 89 письменників, 64-х заслано, 83 емігрували. У 1933 р. стався погром усього культурного життя України. З Наркомату освіти “вичищено” майже 209 “націоналістів і ворожих елементів”, в обласних управліннях освіти замінили 100 % керівництва, в районних – 90%. У 1933 р. прийнято новий “Український правопис”, більше наближений до російської мови. Ведеться широкомасштабний погром інтелектуальних сил України.
Звернутись за допомогою до Бога… Ні, йде нищення церков, заборона Української автокефальної церкви, державний грабунок церковних дорогоцінностей. У 1930 р. арештовано до 2000 священників, майже усіх ієрархів Української автокефальної православної церкви, у тому числі митрополитів В. Липківського, М. Борецького, І. Павловського.
В кінці – колективізація. На чолі господарств стають представники колишньої бідноти. Продуктивність села катастрофічно падає. Повний моральний розпад села. В школі діти доносять на свої родини. Злодійство, грабунки, добровільне вмирання.
Іде тотальна конфіскація зерна і усіх продуктів сільського господарства, режим «чорних дошок», повне позбавлення їжі. Йде геноцид 1932-1933 років.
З Москви посилаються спеціальні уповноважені, які разом з ГПУ все це роблять. Середня тривалість життя людини, що народилась у 1933 році сягає 5,5 років.
Україна після 1933-го − розпластана.
Здійснено політичне вбивство українців як нації, що намагалась мати свою незалежну державу.
Виконуючи Укази Президента України В.А.Ющенка, що зроблено в Україні для усвідомлення її суспільством важкого злочину геноциду.
Створена Національна книга пам′яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Книга складається із загальнонаціонального тому та 18 регіональних томів, які підготовлені в областях, що постраждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській областях та в м. Києві. Підготовка томів здійснювалася обласними (Київською міською) державними адміністраціями під керівництвом Українського інституту національної пам′яті.
До томів Національної книги пам′яті включено імена понад 882 тис. мешканців України, що померли у голодні 1932-1933 роки, та внесено понад 13,8 тис. населених пунктів, мешканці яких постраждали від Голодомору. Загальний обсяг виданих 19-ти томів Книги становить понад 23 тисячі сторінок.
Меморіал пам′яті жертв голодоморів в Україні. У 2008 році у м. Києві споруджено Меморіал пам′яті жертв голодоморів в Україні, який сьогодні функціонує як державний музей.
24 серпня 2009 року відкрив двері для відвідувачів Зал пам′яті Меморіалу із оновленою експозицією, основою якої є відеоінсталяції на тему Голодомору. У Залі пам′яті відвідувачі мають змогу ознайомитись із томами Національної книги пам′яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні та вшанувати пам′ять безвинно загиблих у голодоморах запаленням свічок.
Відкриття експозиції викликало значне зацікавлення киян та гостей міста. У день відкриття Зал пам′яті відвідало понад 10000 громадян. На даний час щоденно Меморіал відвідують до 700, а у вихідні дні біля 2000 відвідувачів.
Впорядковані місця поховань жертв Голодомору та споруджені пам′ятники. Виявлено та впорядковано біля 3,5 тис. місць поховань жертв Голодомору 1932-1933 років. На сьогодні в Україні споруджено понад 7,1 тис. пам′ятників та пам′ятних знаків жертвам Голодомору.
Протягом останніх трьох років в України демонтовано біля 500 монументів та пам’ятників діячам тоталітарного режиму, перейменовано майже 3 000 топографічних назв, пов’язаних із тоталітарним режимом. Активна робота у цьому напрямку провадиться в багатьох регіонах, зокрема у Вінницькій, Житомирській, Київській, Миколаївській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській областях.
В Україні здійснюється значна дослідницька та видавнича робота з тематики Голодомору. Так лише протягом 2007 – 2009 років в Україні видано біля 300 книг з даної тематики.
УІНП подав відношення до Служби безпеки України про вчинення державного слідства з метою створення офіційного заключення про факт зумисного вбивства голодом українців в Голодоморі 1932 – 1933 років.
В офіційному звинувачувальному поданні СБУ має бути визначений факт злочину і мають бути визначені основні винуватці злочину. Це головне, чого, мабуть, можемо зараз досягнути.
Найголовнішим досягненням цих та інших загальнонаціональних заходів було пробудження українців. Звільнення мільйонних мас населення від страху, що десятиліттями насильно впроваджувався у їх свідомість. Усвідомлення, що вороття у радянську дійсність не буде, що вони живуть у своїй, демократичній, незалежній державі.
І, на кінець. Проблема визнання геноциду в контексті взаємодії України з іноземними державами. Вона має дві сторони: конкретну – стосовно окремих держав, зокрема Росії і Ізраїлю, і загальну.
Основні заперечення Росії.
- Голод був не лише в Україні але й на значній території Росії.
- Відбирали харчі в Україні самі українці.
- Центральний уряд, починаючи з 1933 року, надавав велику допомогу Україні. Є 107 рішень про надання допомоги.
До першого заперечення:
- але зумисне вбивство голодом було тільки в Україні. Формально зумисність може бути доведена постановою пленуму ЦК ВКП(б) від 14 грудня 1932 року “Про стан хлібозаготівель на Кубані і в Україні” та “Звернення Сталіна до українських селян” від 1 січня 1933 року, в результаті яких:
- повсюди був введений терор режиму “чорних дощок”;
- масове нищення, виливання з горщиків їжі, що проводилось одночасно по території усіх сіл України;
- заборона виїзду з сіл у пошуках їжі;
- заборона інформації про голод;
- заборона в отриманні допомоги ззовні;
- насильно припинена українізація в суспільному житті України.
До другого заперечення:
- з Москви посилаються спеціальні емісари: голова уряду СРСР В’ячеслав Молотов (жовтень-листопад 1932 р.), Лазар Каганович – секретар ЦК ВКП(б) і його підручний секретар ЦК КПУ Мендель Хатаєвич (грудень 1932 р.), секретар ЦК ВКП(б) Павло Постишев (лютий 1933 р.), великі загони уповноважених, загони ГПУ України, мобілізуються українські комуністи, комсомольці та члени сільської бідноти, створюється клімат повсюдного примусу і терору. Панує злодійство, грабунки, доноси.
До третього заперечення Росії:
- є рішення про надання допомоги, немає документів про надходження допомоги;
- допомога, що дійшла, це в основному насіннєва допомога, а інша мала вибірковий характер для активістів і жахлива їжа, і то тільки на польових станах для працюючих колгоспників.;
- смертність в Україні досягла свого піку у квітні, травні 1933 р. Середня тривалість життя людини, що народилась в Україні у 1932-1933 роках сягає 5,5 років.
При всьому сказаному слід мати на увазі намагання окреслених кіл Російської Федерації відвернути увагу громадськості держав колишнього СРСР і світової громадськості від головної мети більшовицької кліки в організації трагічних подій в Україні у тридцятих роках минулого століття.
Основна мета росіян у наш час полягає в тому, щоб втягнути українську, російську і світову спільноту в суперечки над кількісними оцінками жертв серед селян Росії, Казахстану, України в голодні 30-ті роки минулого століття. Надати подіям в Україні і в Росії однакового соціального характеру подій, пов’язаних з колективізацією і індустріалізацією СРСР. Відволікти увагу громадськості від головної мети російського комуністичного імперіалізму стосовно України. Головна ж мета влади СРСР полягала у знищенні національно-свідомої, політично-активної частини українського суспільства. І таке знищення торкнулось усіх сторін української нації в СРСР. Знищити фізично, під корінь, політичну свідомість українців. Саме у цьому суть злочину більшовиків СРСР в Україні, апогей якого був у 1932-1933 роках минулого століття.
Ізраїлем стверджується винятковість Голокосту. Замовчується інтенсивна участь євреїв в жовтневому перевороті, в політиці більшовиків в Україні та в службах ГПУ.
На цю тему мала місце розмова з послом Ізраїлю в Україні. Говорилось про намагання представляти українців в Ізраїлі та в інших державах як антисемітів. Нам слід вимагати ліквідації жахливої картини на цю тему в музеї єврейської діаспори в Ізраїлі.
Нам слід мати на увазі основний принцип при будівництві української держави: це дружба і взаємоповага між євреями і українцями у спільному формуванні української політичної нації в Україні.
Про загальну сторону визнання світом геноциду 1932-1933 р. в Україні.
Нюрнберзький процес заборонив нацизм як політичну теорію і суспільну течію. Має бути заборонений комунізм як теорія ненаукова, по-російськи “несостоятельная”. Впровадження її у життя було можливим тільки за допомогою перманентного терору, основна риса якого є ломка здорового глузду і масове зомбування суспільства. З суспільно-політичної точки зору основна помилка комунізму полягає у можливості побудови комуністичного суспільства, у якому усі засоби виробництва націоналізуються. Це не вірно. Не можна оптимізувати суспільство, у якому відсутня приватна власність на засоби виробництва. Це протирічить принципу глобалізації: розподілу усіх команд у людському суспільстві на детальні команди в системах приватної власності, більш загальні команди у державах приватних власників, ще більш загальні команди у системах держав і т.д. Порушення цього універсального принципу приводить до розростання політичного і економічного хаосу і до неминучого терору.
Тому комунізм має бути забороненим як політична система, помилковість і злочинна шкідливість якої доведена радянським державним експериментом.
Українське судове слідство здійснюване безпосередньо СБУ, мала б мати наслідком консолідований міждержавний процес з метою заборони комунізму так, як Нюрнберзький трибунал заборонив нацизм.
{module mod_knopka_comments}