Держава має повернутися до питання визнання Голодомору світом
Цього року Україна відзначатиме 80-у річницю Голодомору 1932-33 рр. – геноциду українського народу. Голова Вченої ради Центру дослідження визвольного руху Володимир В’ЯТРОВИЧ поділився інформацією про те, в чому буде особливість відзначення цієї сумної дати, яку позицію обіймає державна влада в цьому питанні і про те, які внутрішні і зовнішні перепони постають в процесі поширення світом правди про Голод 1932-33 рр.
– Пане Володимире, як проходить зараз організаційна робота з підготовки відзначення 80-х роковин Голодомору в Україні?
– Вже третій рік поспіль заходи проводитимуться Громадським комітетом без будь якої підтримки державної влади. Особливістю цьогорічних заходів є те, що вперше за три роки, в серпні 2013 року, було видано Указ Президента, який говорить про необхідність відзначити 80-і роковини Голодомору. І це теж є певною перемогою Громадського комітету – ми отримали бодай якусь реакцію держави. Але про повну перемогу говорити зарано, адже в цьому указі Голодомор не називають геноцидом, що говорить про спроби влади обійти це принципове для українців питання.
Цього року ідуть 80-і роковини, тому наше завдання – провести якомога масштабніше відзначення цієї дати, щоб про неї почули як на загальнодержавному, так і на міжнародному рівні. Це питання розглядалося в серпні у Львові під час засідання Світового Конгресу Українців. Саме тоді було опубліковано заяву СКУ та Громадського комітету щодо спільних відзначень 80-ї роковини Голодомору. З українського боку співголовами комітету є Іван Васюник та Ігор Юхновський, а з боку СКУ – його Генеральний секретар Стефан Романів.
– Якою буде специфіка відзначення роковин Голодомору цього року?
– Цього року заходи будуть не лише в останню суботу листопада, але й напередодні. Зокрема, серед таких заходів буде міжнародний симпозіум «Голодомор 1932-33: історія, пам'ять і визнання». На нього запрошено цілий ряд закордонних науковців, які займаються дослідженням цієї проблематики. Крім того, міжнародним аспектом цього питання буде презентація виставки «Тоталітаризм в Європі», яку підготувала Європейська платформа пам’яті та порозуміння. Вона присвячена двом тоталітарним режимам, що панували у Європі – радянському та нацистському. Один зі стендів виставки присвячений тоталітаризму в Україні, і, очевидно, в ньому йтиме мова і про Голодомор, як про один з найбільших злочинів тоталітарних режимів в Україні.
Серед інших цікавих заходів слід відзначити презентацію опери Вірка Балея, американського композитора українського походження, «Червона земля. Голод», прем’єра якої відбудеться в Національній опері напередодні відзначення Дня Голодомору. Будуть і традиційні заходи, зокрема, відкритий урок у Меморіалі пам’яті жертв Голодомору, традиційна жалобна хода 23 листопада й панахида біля Меморіалу жертвам Голодомору за участю предстоятелів українських церков. Вона закінчиться о 16-й годині хвилиною мовчання і запалюванням свічок пам’яті. Ця акція буде синхронізована з усіма областями України.
–Як зараз іде процес визнання Голодомору геноцидом українського народу на міжнародному рівні?
– Таку масштабну роботу можна проводитися лише з позиції держави. Якщо протягом років, коли при владі був Віктор Ющенко, така робота проводилася і давала результат, то зараз ми, на жаль, не маємо можливості опиратися на державний апарат. І тому робота буде ускладнена. Тим не менше, своїм завданням ми ставимо проведення широкої інформаційної кампанії і будемо спиратися на організації української діаспори та СКУ як своєрідне координаційне ядро, яке буде скеровувати наші зусилля по всьому світу. Будемо також проводити виставки за кордоном, різного роду конференції, круглі столи. В листопаді заплановані навіть парламентські слухання у Великобританії, присвячені цій темі. Наше завдання – залишати цю тему актуальною та інформувати світову громадськість. Хоча, гадаю, українська держава рано чи пізно знову повернеться до питання відстоювання на міжнародному рівні позиції визнання Голодомору геноцидом.
– Які є проблеми на шляху поширення інформації про Голод 1932-33 років?
– Ситуація погіршилася тим, що українська держава вустами свого керівництва відмовилася від відстоювання концепції визнання світової спільнотою Голодомору як акту геноциду. Так само з боку Росії іде постійна інформаційна протидія цьому процесу, бо сучасна російська влада взяла на озброєння модель, що реабілітовує злочини радянського режиму, сталінізму тощо. Проявом такої інформаційної роботи є кампанія, розгорнута цьогоріч в Польщі щодо подій на Волині 1943 року. Ця кампанія мала чималий розголос і ставила за мету замовчувати геноцид українців в 1932-33 рр., звинувативши нас в тому, що ми буцімто самі спричинилися до акту геноциду проти польського населення.
Спілкувався Сергій Багряний,
{module mod_knopka_comments}