Враження щодо круглого столу МІОК 5 червня 2013 року

Шановна пані Ірино,
Шановний пане Павло,

Перш за все хочу подякувати за можливість дивитися онлайн-трансляції круглого столу та за можливість висловити свої думки на ньому. Ймовірно мій виступ був доволі "сумбурним" та емоційним, але це була реакція на пропозиції розробляти підручник з вивчення української, як іноземної мови, для дітей, при чому мова йде вже про дітей старшого віку. Можливо йшлося про щось інше, але реакція пані Наталі з Португалії була такою ж. Наступні пропозиції від інших робочих груп є значно ближчими до тих потреб, які мають суботні школи, принаймні суботні школи у Німеччині.

Я щиро вдячний Вам за те, що такий стіл відбувся! Важливою є також відкритість до представників міграції та діаспори, бажання почути їхні проблеми і допомогти у їх вирішенні.

Але як я говорив у своєму виступі, склалося враження, що немає достатнього розуміння, хто є учнями суботніх шкіл, як відбувається навчання, для чого батьки водять дітей до суботніх шкіл і що потрібно цим школам. Певною мірою це викликано тим, що вчителі наших шкіл не говорять вголос про свої проблеми.

Тут я спробую узагальнити інформацію про суботні школи в Німеччині базуючись на результатах зустрічі вчителів українських суботніх шкіл в Німеччині, власному досвіді голови товариства, при якому існує одна з чотирьох найбільших шкіл у Німеччині, а також базуючись на приватних дискусіях з вчителями.

Спершу факти:
- Суботні школи в Німеччині є дуже різні за формою. Є три або чотири "великі" школи (найбільша має порядку 50 учнів - це Мюнхен), які мають доволі формалізовані структури (директор, педколектив, річний навчальний план, батьківський комітет, класи, табелі і т.д.). А є школи, де є лише один клас, у якому займаються діти віком від 3-4 років до 12 років. Формат шкіл, на мою думку, визначається розміром активної частини української громади, чим більша громада, тим більш формальним є підхід до школи, але також впливають місцеві реалії з приміщенням. Але формат також визначає навчальний план.

- У суботніх школах навчаються діти, у яких, мінімум хтось один з батьків є українцем, тобто мова йде про двомовних дітей (Німеччина заохочує батьків розмовляти зі своєю дитиною удома рідною мовою, є приклади і тримовних дітей, коли німецька є іноземною для обох батьків). Такі діти вже змалку знають кольори, погоду і т.д. Є кілька випадків, коли приводили дітей старшого віку без знання української, але це поодинокі випадки і індивідуальні заняття, як правило, швидко втрачали свою привабливість і діти кидали навчання. І причиною цього не є відсутність підручника, а необхідність докладати значних зусиль без жодної безпосередньої цілі, видимих результатів на протязі короткого проміжку часу. Батькам таких дітей важко мотивувати їх до вивчення мови.

- Українці у Німеччині географічно розпорошені, в одній загальносвітній школі вчиться, як правило, одна дитина-українець. У такому випадку питання вивчення української, як третьої іноземної не стоїть (перша - це англійська або латинь, друга - латинь, англійська, французька або іспанська). І хоча теоретична можливість такого існує, практично ж її не має - для однієї дитини ніхто не буде відкривати окремого класу. А це для Німеччини єдина можливість записати українську мову у "табель" чи атестат як шкільний предмет з відповідною оцінкою. Суботні школи в Німеччині йдуть іншим шляхом - вони видають довідки, що дитина успішно відвідувала суботню школу, які можна внести у "табель" у вигляді факультативного заняття.

- Суботні школи разом з українськими церквами є одним з основних осередків українства, при чому, суботні школи мають дуже сильних "конкурентів", перш за все, з німецького боку - це різноманітні спортивні гуртки або активний сімейний відпочинок. Особливо це стає відчутним, коли дитину потрібно везти до школи більше ніж 20 км. "Побутова лінь" - це значно сильніший ворог, ніж найкращі пропозиції у російських школах. У Франкфурті до російської школи ходять 4 наших колишніх учнів, трьом з них парафія РПЦ оплачує навчання, це порядку 500 євро в рік. Є, звичайно й діти інших батьків з українським паспортом, але вони й так ходили б в російську школу ("російська більш потрібна", "ми всі слов'яни" і т.д.).

- Віковий діапазон основної маси дітей - від 3-ох до 13 років, класи є відносно малими - 5-8 дітей. Кількість "робочих" субот на рік - 30-35. На школярів припадає приблизно 5 років навчання і 3-4 роки для дошкільнят. За цей час потрібно "втиснути" в дитячі голови письмо, граматику, літературу, історію, географію, народні традиції і звичаї. Основну частину історії України, наприклад, приходиться "впихати" за 60-70 годин. Дошкільнята - дуже активний період у навчанні дітей. У цей період діти вчать вірші на пам'ять, готують виступи, мають заняття з логічного мислення, вчаться писати, уроки з темами "кольори", "погода" - це у них, а не в першому чи четвертому класі.

- Жодна школа не має можливості платити вчителям повноцінної зарплати. Основний мотиватор для вчителів - ентузіазм, задоволення від роботи, а також навчання власних дітей. Не всі вчителі мають педагогічний досвід в Україні, але усі вчителі зацікавлюють дітей власним ентузіазмом. І далеко не кожен випускник ВУЗу з педагогічною освітою і досвідом зголошується працювати у школі - обіцяти обіцяють, але роками не можуть до нас дійти.

Базуючись на вище наведених фактах, маю наступні зауваження щодо того, що говорилося на круглому столі:

- на круглому столі згадувалося, що НУ імені І.Франка випускає окремих студентів, підготованих до роботи за кордоном (можливо я щось не так зрозумів, то ж вибачайте, якщо це не так). Готувати в університеті спеціалістів для роботи у суботніх школах, на мою думку, далеко не є першочерговим - імовірність того, що випускник попаде за кордон, поселиться недалеко від міста, де є суботня школа, а його особисті обставини складуться так, що буде час і бажання викладати у школі, є дуже малою. Якщо ж ці випускники організовували б певні соціальні мережі для обміну досвідом і інформацією серед вчителів - це, напевне, мало б відклик серед шкіл. Але треба врахувати, що інерція дуже велика, прийдеться затрачати багато часу для 'розворушення' вчителів.

- писати програми для навчання української базуючись на вимогах до викладання іноземних мов у школах країни проживання, як це пропонувала пані Винницька, має зміст лише для тих країн, де є реальна можливість ввести вивчення української як іноземної в загальноосвітні школи. Можливо, це має зміст для Америки чи Канади, але не для Німечини. З розмов на різних форумах я зрозумів, що це не є можливим і для країн з півдня Європи.

- створити сайт і наповнити його різноманітним 'контентом' - це дуже гарна ідея! перш за все я б сконцентрувався на наступних речах:

а) матеріали для занять з дошкільнятами, сценарії дитячих свят;

б) адаптовані освітні програми з української мови та літератури для 1-4 класів з розрахунку 30-35 уроків на рік;

в) розробити програму і матеріали для уроків народознавства/українознавства для дошкільнят і для школярів початкових класів;

г) до сценаріїв свят і до популярних пісень підготувати відповідні 'мінусовки' (музика без слів) - далеко не кожна школа має музикантів і клавішні інструменти, але Mp3-програвач знайдеться всюди;

д) зробити підбірки віршів дитячих поетів, особливо для свят, які повторюються щороку ('тече вода із-за гаю' з року в рік "проїдається", а знайти уривок зі Шевченка для першокласника не таке й просте завдання...)

- якщо розробляти підручник для української як іноземної для дітей, то варто спочатку вияснити, кому він потрібний. Це можна зробити звичайним опитуванням, анкети ми розповсюдимо серед суботніх шкіл. Таке анкетування не займе багато часу і ресурсів, а зекономити може велику кількість коштів.

Надіюся, що цим я вніс певну ясність у свій виступ на круглому столі і що ця інформація допоможе при розподілі обмежених ресурсів для досягнення максимальноно ефекту.

Буду вдячний, якщо Ви донесете ці думки до інших учасників круглого столу.

З найкращими вітаннями з Німеччини,
Роман Рокицький
Голова Українського Товариства у Франкфурті-на-Майні
(www.ukraine-frankfurt.de)
Голова Об'єднання Українських Організацій в Німеччині

{module mod_knopka_comments}