Українці та етнічні меншини – як будувати відносини

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 17 червня 2013 Дата публікації Перегляди: 1142

14 червня в Івано-Франківську відбулася V Всеукраїнська наукова конференція з міжнародною участю «Етнонаціональна політика українського націоналізму: історія і сьогодення». Це був вже п’ятий захід в рамках тематики «Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови української держави». На конференцію з’їхалися близько 50 науковців з більшості областей України. Також в заході взяли участь і гості з-за кордону, зокрема, Даріуш Матерняк – головний редактор Польсько-українського порталу polukr.net.

«Під час попередніх конференцій ми змогли напрацювати потужну теоретичну базу, тепер маємо всі ці надбання переносити в практичну площину. Цьогорічний захід також дає нам багато цікавого і подекуди маловідомого матеріалу», – зазначив під час відкриття конференції голова оргкомітету заходу, кандидат історичних наук, народний депутат від ВО «Свобода» Олександр Сич.

«Говорячи про відносини українців із певними націями, зокрема, росіянами, поляками, ми стикаємося з так званим «Парадоксом Моргентау». Тобто, нації, які дозволяли застосовувати націоналізм проти поневолених ними народів, не дозволяють застосовувати націоналізм проти себе. Тому ми постійно є свідками різноманітних закликів, вимог, які лунають з боку наших сусідів, то про заборону героїзації Шухевича і Бандери, то вимоги про засудження ОУН-УПА. Так відбувається тому, що колишній поневолювач завжди дивиться на поневолену націю своїми очима. Значить, нам самим треба писати власну історію і ні на кого не озиратися.

Так склалося, що в Україні жодна етнічна меншина, окрім росіян та угорців, не має політичних амбіцій, не має своїх партій. Росіяни мають свої партії, що виражають агресивний російський націоналізм. Цю ситуацію не змінити, поки не зміниться законодавство щодо етнічних меншин. В Україні повинно бути однакове ставлення до всіх меншин. Не можна вивищувати одну нацменшину над усіма іншими, як це відбувається у нас, коли одна з них – російська – має преференції навіть перед українською нацією. Такий стан речей загрожує розвитку всіх етнічних меншин в Україні і самій українській нації», – продовжив О. Сич.

«Для того, щоб урегульовувати міжнаціональні відносини, необхідно напрацювати велику теоретичну базу, проаналізувати історичний контекст цієї проблеми», – наголосив в свою чергу голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипинчук.

«Є багато моментів в історії відносин між українцями та іншими народами, які зараз активно використовуються в політичній площині. До таких відноситься і Волинська трагедія 1943 року. На жаль, цю проблематику наші науковці ґрунтовно не копали вже 10 років, а цим треба займатися. Тому наша задача – виховувати політиків з позиції історії, а не з позиції політичних спекуляцій», – додав ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда.

Треба зазначити, що під час роботи конференції обговорювалися проблеми не лише етнонаціональної політики України та проблем етноменшин нашої держави, але й брався до уваги досвід етнонаціональної політики в європейських країнах, обговорювалося питання теоретичного аспекту націоналізму та національної ідеї, питання державного будівництва в історичному ракурсі та в сучасний період, історичні умови формування національної ідентичності тощо.

На 5-ти секціях конференції було виголошено чимало цікавих доповідей, зокрема, щодо впливу футбольного фактору на формування національної ідентичності та розвитку націоналістичного руху; проаналізовано досвід інших країн в сфері міжнаціональних стосунків, зокрема, бралися до уваги приклади Німеччини, Австралії, Латвії та інших країн. Чимало часу було приділено проблемам української етнічної спільноти в Російській Федерації, зокрема – в Краснодарському Краї РФ.

За підсумками конференції було вироблено ряд пропозицій для підсумкової резолюції, яка має бути покликана для перенесення теоретичних напрацювань заходу в практичний контекст.

Зокрема, було запропоновано провести парламентські слухання щодо стану справ українців на пострадянському просторі, в першу чергу – в Росії. Були виголошені також пропозиції й щодо інших проблем національного будівництва в Україні, наприклад – законодавчо закріпити кримінальну відповідальність за зневагу до державної мови, ввести обов’язкові іспити з української мови для держслужбовців, запропоновано виділяти з бюджету на національні меншини кошти, еквівалентні до внеску цих меншин в розбудову української держави.

За підсумками конференції було також випущено збірник наукових публікацій. В нього увійшли 51 наукова стаття 53 авторів. Було також заанонсовано бажання провести наступну наукову конференцію наступного року і запропоновано ряд тематик для неї. Одним з можливих варіантів для теми наступного заходу було названо питання Національної Ідеї.

Наприкінці заходу в Обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Франка відбулася презентація вибраних творів видатного українського філософа, ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова – 1-3 томи, а також «Вісниківської бібліотеки», в створенні якої також визначальна роль належить Донцову. Презентацію вели упорядник збірок, керівник Науково-ідеологічного центру імені Д.Донцова Олег Баган та Олександр Сич.

«Ім’я Донцова неодноразово намагалися дискредитувати. Для цього його слова і цитати виривалися з контексту, перекручували. Опоненти часто закидають йому, що він був неврівноважений, хоча насправді він просто вмів гарно полемізувати.

Хай зараз намагаються замовчати спадщину і вплив Донцова на літераторів так званої Празької школи, але його роль в тому була визначальною. Саме завдяки Донцову з’явилося таке явище, як «Вісниківство».

Сучасні ліберальні дослідники ігнорують такі категорії донцовських творів як характер, сила духу, волюнтаризм, хоча вони мали ключове значення у вісниківській літературі. Тому наше завдання – не відступати від традицій і показати Донцова таким, яким він був насправді», – зазначив Олег Баган.

Сергій Багряний, УІС

{module mod_knopka_comments}