1 вересня група українських активістів зібралася під Кабінетом Міністрів Португалії, щоб передати звернення від української громади Португалії до представників португальського уряду, на чолі з Прем’єр-міністром - Педром Пасушем Коелью, які візьмуть участь у саміті НАТО 4-6 вересня у м. Кадафі (Великобританія).
Шановний пане Прем’єр-міністре Португалії (Педро Пасуш Коелью)!
Шановний пане Міністре закордонних справ (Руй Машете)!
Шановний пане Міністре оборони (Жозе Педро Аґіяр-Бранко)!
Звертаємося до вас від імені української громади, що проживає в Португалії , з приводу вашої участі у самміті НАТО, що пройде 4-5 вересня 2014 року у м. Кадафі.
Кожен день війни Росії проти України спричиняє нові жертви, нову непоправиму біль у мільйонів українців і росіян. Зараз більшість українців ще переконана, що це не етнічна війна, а задоволення геополітичних амбіцій вищого керівництва Російської Федерації на чолі з президентом Путіним. Але кожна нова запущена з території Росії смертоносна ракета, кожна нова куля, випущена зі зброї терористів та російських найманців, викликає відчуття ненависті до ворога і спонукає до відповідної реакції. Причини скоро забуваються! Але для того ж, щоби зупинити людей, що мстять за своїх рідних і близьких, як показує історія, деколи потрібні роки, а то й століття!
Відразу після проголошення незалежності у 1991 році, Україна стала першою країною з бувших радянських республік, що почала співпрацювати з НАТО. Свої мирні наміри Україна закріпила низкою міжнародних договорів про роззброєння та неядерний статус. З 1994 взяла участь у спільній програмі з країнами НАТО: "Партнерство заради миру". При цьому, жодного разу ці наміри не були направлені проти Росії, а стосувалися, швидше, бажання України інтегруватися в міжнародні структури безпеки, модернізувати армію та суспільні відносини до стандартів країн-учасниць Євроатлантичного Союзу.
По-іншому це все сприймалося Москвою. Протягом всіх років української незалежності, уряди Росії старалися не випускати Україну зі своїх, не тільки економічних, але й політичних інтересів. Втративши монополію Радянського союзу до країн-сусідів, Росія повела послідовну політику відновлення нового політичного, економічного, але головне мілітарного союзу з колишніми республіками, як противагу НАТО, що зі свого боку, вже не сприймало Російську Федерацію, як потенційну загрозу. В контрольованих Москвою ЗМІ, що масово поширювалися в Україні та інших пострадянських країнах, постійно нагнітався стереотип НАТО, як виключно мілітарного блоку з агресивними намірами щодо слов’янського православного світу. Особливо, це вдалося Москві за правління підконтрольного Кремлю екс-прем’єра (2006 рік) та екс-президента (2010 рік) - Віктора Януковича, що вивів Україну в позаблоковий статус. Як тепер вже очевидно, ослабивши Україну для прямого військового втручання з боку Росії.
Розгортання теперішніх подій - повне ігнорування президентом Росії міжнародних домовленостей з безпеки та звернень світових лідерів про припинення агресії з боку Російської Федерації щодо України - показують, що Путін перейшов межу. І як лідер потужної країни з ядерною зброєю не шукає мирного вирішення інтересів своєї країни, але доводить, що західний світ і Україна ведуть агресію проти Росії. Беручи до уваги таку позицію, багато світових політиків та експертів проводять пряму аналогію між сьогоднішньою риторикою і діями Путіна та Гітлера перед початком Другої Світової війни.
Україна, як і в минулому столітті, знову опинилася в центрі смертоносного геополітичного конфлікту (у Другій Світовій війні Україна зазнала найбільших втрат). Але, як і в 30-х роках минулого століття Гітлер не обмежився захопленням Чехії та Польщі, так і тепер Путін показує, що його апетити виходять за рамки анексії Криму та захоплення України. Тим більше, що Україна вже не перша країна на шляху розширення російської імперії (Чечня, Придністров’я, Грузія). Тепер з боку впливових російських політиків лунають погрози вже й в сторону прибалтійських країн, членів НАТО.
Українці, навіть при всіх існуючих внутрішніх проблемах, пов’язаних з правлінням корумпованого проросійського уряду та маріонеткового президента Януковича, дають гідний опір московському агресору. Тисячі добровольців їдуть на Схід України захищати Незалежність своєї Батьківщини, незважаючи на смертельну небезпеку. Бо відстоюють вони не тільки свою територію, але, насамперед, свій вибір - жити в демократичному, вільному суспільстві!
То ж маємо велику надію, що країни, які об’єднали свої зусилля після Другої Світової війни для збереження власне цих цінностей, допоможуть зараз і Україні!
Від імені української громади Португалії
Спілка українців у Португалії
Голова - Павло Садоха
{module mod_knopka_comments}