Серед гуку стрілів і свисту куль, в розгарі героїчної боротьби, зустрічають цьогорічне Свято Героїв.
Довкруги нас кипить завзята боротьба, гримлять вибухи стрілен і мін, свищуть кулі, ллється кров, палають днями і ночами безконечні пожежі... Горять села і горять десятками кілометрів ліси, горить боротьба на життя і смерть великих розмірів. Сьогодні, в половині 1946 року, іде далі на нашій землі безперервна війна з танками, літаками, бомбами і десятками дивізій військ... Кожна наша дорога і стежка скроплена кров'ю, кожний метр нашої землі вкритий кулями, оборонними ровами і бункрами, прошитий, поколений дротами, кожний день заповнений алярмами, облавами, боями, кожний поріг наших хат обмитий гарячими сльозами наших матерей, сестер і жінок...
Проклятий ворог-людоїд скаженіє в люті, палить і руйнує наш край, наші села і наші ліси, виганяє наше населення з його відвічної прадідівської землі, виганяє з рідних хат, грабує, нищить, роздягає до останньої сорочки, б'є, знущається, катує і мордує безборонних жінок, дітей і стариків. В кожному селі і лісі, по кожному набігові червоної ворожої орди біліють трупи жертв ворожого людоїдського терору...
Український народ переживає сьогодні найстрашніше лихоліття ворожої неволі за всі часи своєї тисячолітньої історії. Однак, мимо важкого лихоліття небувалої неволі, мимо всієї скаженої люті ворога і його переважаючих сил, український народ не падає духом, не паде в зневіру, не гнеться у невільничій покорі, але зустрічає наїздника на кожному кроці збройною боротьбою! Український народ знайшов у собі джерело невичерпаної сили -героїзму - й відповів на ворожий терор безмежною силою героїчного опору й героїчної визвольної, революційної боротьби.
Чим менше часу лишається до президентської кампанії 2015 року, тим активніше розробляються в середовищі Партії регіонів нові й не дуже нові політичні й пропагандистські технології. Тим більше, що є гостра потреба у таких, адже ніякими соціально-економічними досягненнями Партія регіонів похвалитися не може. Успіхів розгледіти неможливо через їх відсутність. Рейтинг президента від Партії регіонів Віктора Януковича за найоптимістичнішими опитуваннями становить менше ніж 30% і має стійку тенденцію до подальшого зниження.
Між іншим, колишня «зірка» проурядової журналістики доби Леоні Кучми В’ячеслав Піховшек днями в інтерв’ю «5-му каналу» визначив індекс популярності Віктора Януковича в українському суспільстві на рівні, як він висловився, 20% «із хвостиком». Отже, треба швидко шукати щось екстраординарне, якийсь ідеологічний креатив. Не завадить і пропагандистський «секонд хенд», щось добре призабуте з арсеналів минулих часів. Якщо уважно придивитися до поведінки Партії регіонів та її провідників останніми місяцями, то впадає в око прагнення, отрусивши від історичного пороху, взяти на озброєння «найкращі досягнення» сталінського Агітпропу.
Нещодавно у Верховній Раді регіонали натхненно кричали на адресу опозиції: «Фашисти!» А за Сталіна, як відомо, «фашистами» оголошували всіх, хто не демонстрував захоплення політикою та ідеологією ВКП(б). У «фашистах» довелося побути й Зінов’єву, і Каменєву, і Бухаріну, і Троцькому. Хоча вони були «фашистами» не більше, ніж сам кремлівський горянин. «Фашистом» було оголошено відомого українського письменника Миколу Хвильового та багатьох інших українських інтелігентів, стурбованих національною долею свого народу. Причому Партія регіонів вельми потужно входить в «антифашистський» екстаз (інших проблем в Україні, звісно, немає): на 9 травня біля металевої «пані з мечем» на дніпровських схилах у Києві з мегафонів лунали істеричні заклики: «не допустити героїзації нацистів». У Сімферополі голова уряду Автономної республіки Крим полум’яний регіонал Анатолій Могильов закликав кримчан взяти участь в антифашистському мітингу, у Севастополі на такому ж самому дійстві мав виступати головний «антифашист» нардеп Вадим Колесніченко.
Події 18 травня під час акції опозиції в Києві, а також бандитські напади, котрі їм передували, стали своєрідним Рубіконом.
Після політичної окупації та економічної експропріації, чинна влада перейшла до використання дрібного криміналу в залякуванні активістів та простих громадян. Моральні виродки, переконані у своїй безкарності, застосовуючи грубу фізичну силу, зробили калікою невинну людину, тільки за те, що вона є братом активіста.
А 18 травня, зухвало, на очах у всього світу, інші прихильники "європейської України" із мовчазної згоди – а радше на замовлення – влади, вивезли на центральну площу країни БРДМ та затіяли грубу силову провокацію, жертвами якої стали навіть журналісти!
Якщо попередні "політичні" процеси чи рейдерські атаки стосувалися "їх": політиків, бізнесменів чи інших представників певних еліт, – то зараз жертвою розбою, може стати кожен із нас.
Навіть той, хто до політики "не пхається", а просто живе в одному під'їзді з активними студентами.
Сам факт, що прості люди так швидко знайшли злочинців, а правоохоронці шиють у дурні всю країну, пояснюючи свою імпотентність "об'єктивними причинами", говорить про одне: міліція покриває цих виродків, бо за ними стоїть влада, а покарання виконавця приведе до викриття замовника.
У голові не вкладається, як без дозволу влади БРДМ міг виїхати в центр міста, під час масової акції, наражаючи на небезпеку простих громадян та провокуючи криваву бійню? Це при тому, що дрібних перевізників позбавляють ліцензії та не пускають у місто лише за довіз опозиціонерів до Києва?
Спілка українців у Португалії щиро вітає редактора всеукраїнського тижневика "Шлях перемоги", пана Віктора Рога з Днем уродин і дарує найщиріші слова з побажаннями Божої ласки та Благословення!
Здійснення всіх намірів задля нашого народу та України!
Бойовик Вадим "Румун"-Тітушко заявляє, що був найнятий на стороні опозиції й не бив журналістку Ольгу Сніцарчук, а захищав її.
Про це він сказав у відео, яке виклав в інтернет із припискою "це моя правда раптом мене заарештує міліція, або ще щосье трапиться".
"Не дуже давно я потрапив у ситуацію, у якій мене вже обізвали бандитом і іншими речами… Я спортсмен, а нині спорт в Україні мало оплачується або взагалі не оплачуваний, і спортсмени шукають як заробити гроші", - почав свою розповідь він.
"Я підробляю в охоронах різних, на таких от мітингах. 17 травня подзвонив товариш і запропонував годинну роботу за певну плату - 250 гривень - на 18 число. 18 числа я приїхав у Київ, зідзвонився зі своїм товаришем, він мене направив на Європейську площу, показав, що треба робити, який хід роботи. Наше завдання було стояти на стороні опозиціонерів, дивитися за громадським порядком", - запевняє Тітушко.
"Коли колона вирушила убік Хрещатика на Житомирську площу (очевидно, він мав на увазі Софійську площу або Житомирську вулицю - УП), ми залишилися на Європейській площі буквально хвилин 20, не більше, а потім слідом рушили, прикриваючи хвости, щоб ніяких набігів з боку "регіонів" не було", - сказав він.
Журналісти зібрали докази того, що молодики, які охороняли підходи до майданчиків, де відбувався мітинг Партії регіонів, і ті, що били журналістів – ті самі особи.
Як відомо, група спортивних молодих людей з Європейської площі, улаштували бійку з націоналістами на вулиці Велика Житомирська в суботу під час мітингів. При цьому міліція не втручалася.
Українцям складно підтвердити родинну історію архівними даними, бо на відміну від інших країн, архіви про недавню історію планомірно знищувалися в останні роки Радянського Союзу. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав історик, колишній директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Володимир В’ятрович.
Він зауважує, що і попри те, що зараз відбувається «неорадянізація» української історії, люди не перестали цікавитися своєю історією, а тому радить не здаватися, а вимагати доступу до архівів, бо від «наполегливості кожного залежатиме, чи закриють ці архіви, чи не закриють». – Яку інформацію можуть отримати українці і британці, звернувшись до архіву, і в чому може бути різниця? – Українцям, на відміну від британців, тривалий час було заборонено дивитися на свою справжню історію. Справді щось про минуле своїх предків, свого народу вони могли знати хіба на рівні своїх родин і то не завжди, тому що дуже багато людей боялися говорити правду про те, що відбувалося в минулому з їхніми предками. Натомість в радянських школах подавався зовсім інший історичний наратив, який не мав нічого спільного з реальністю і, відповідно, виховувалася певна суспільна шизофренія. Я, як людина, яка вчилася в радянській школі, яка разом з цим чула родинні розповіді про родинне минуле, відчув це на собі. І щойно після відродження незалежності України стало до певної міри можливо звести докупи сімейні наративи з офіційним наративом. Почали мінятися підручники з історії України, звідки поступово почало зникати радянські пропагандистські штампи. З іншого боку, з’явилася можливість для того, аби родинні історії оперти на базі архівів.
Нас вишикували! Сказали, що зараз будемо підтримувати ветеранів «ВВВ»... Пройшло хвилин 30, але ветеранів і близько не було, зате зігнали (так, саме зігнали) бабусь, і цивільних студентів. Практично не було громадян від 20 до 40 років... Можна сказати - студенти (курсанти) та пенсіонери (соціальники)... Почали кричати у гучномовець «Україна для всіх!»... Ми почали вигукувати «Україна не проститутка, щоб для всіх!», наш командир зробив зауваження, я звернувся до нього, сказав, що не буду приймати участь у відверто політичній акції на підтримку чинного режиму, так як це моє Конституційне право, а ні, тоді пишіть рапорт до Трибуналу... Потім я сказав : «Мій Взвод кругом, кроком руш» За нами всі решта пішли... Командир бігав-бігав, та й до сраки все! Вся рота покрокувала до корпусу. Завтра будемо віддуватися за це... Вже вирішили, якщо когось попруть - всі пишемо заяву за власним бажанням! 200 чоловік точно не залишиться без уваги - журналісти, газети, перевірка прокуратури та як наслідок СБУ... Так що, Вас просто та тупо залякують, їм це не вигідно!
Подія сталося з курсантами Національного Університету Оборони України, які проходили навчання в місті Василькові.
Редакція незалежного сайту діаспори «Кобза – українці Росії» висловлює протест і велику стурбованість фактом побиття у Києві наших колег – журналіста Ольги Сніцарчук і фотографа Влада Соделя. Побиття відбулося при виконанні журналістами їх службових обов’язків у Києві 18 травня. Особливо обурює, що працівники міліції спокійно спостерігали за нападом і не захищали потерпілих. Нападники не були затримані і зникли з місця події. (Їх імена і місце проживання на цей момент вже відомі пресі).
Ми хочемо нагадати Вам, пане Президенте, що громадяни України мають право на свободу слова, гарантовану Конституцією України. Професійна робота журналістів і їх безпека також є захищені Законами України. Тим не менше, з часу Вашого приходу до влади ситуація із свободою слова значно погіршилася (про що ясно свідчать міжнародні рейтинги свободи преси), а напади на журналістів, навпаки, стали більш частими, фактично «фірмовим знаком» Вашого президентства.
Живучи у Росії, ми добре знаємо що таке відсутність свободи слова, і тому завжди з гордістю слідкували за успіхами української журналістики, яка довгий час існувала у порівняльно вільніших умовах. Ми віримо, що нікому, які б потуги не приймалися, не вдасться відібрати у українців право на вільне слово!
Ми вимагаємо негайного розслідування інцинденту побиття двох наших колег. Ми також чекаємо відповіді, чому міліція не втручалася і не захищала конституційні права громадян. Якщо такої відповіді немає, у цьому випадку міністр внутрішніх справ має бути відправлений у відставку.
Наші числені читачі у Росії та в Україні приєднуються до нас у цьому протесті.
<a href="http://www.spilka.pt/" target="_blank"><img src="http://www.spilka.pt/images/banners/uaempt.gif" height="31" width="88" border="0" alt="Спілка українців у Португалії інтернетвидання -Українці у Португалії-"></a>
Слухайте "Український голос" з 21:00 до 22:00 (UTC 00:00 Західноєвропейський час) ОнлайнRadio Horizont 92,8 FM Зустрічі з цікавими людьми, новини, українська музика