Ще до поєдинку багато хто висловлював сумніви у значущості його суто спортивної складової. Мовляв, в Кличка кількість одних тільки нокаутів більш, ніж вдвічі більша за кількість проведених Чісорою боїв. Та й як боксер британець зімбабвійського походження ще занадто "сирий". Скажімо, Льюїс заявив, що для такого досвідченого боксера як "Сталевий кулак" суперник проблеми не становитиме, навіть Віталію нудно буде. І це попри обіцянки Дерека відправити опонента на пенсію.

Проте вже фактично напередодні самого поєдинку Чісора зробив все, аби завести українця. Дехто вирішив, що ляпас, котрий отримав Кличко-старший був договірним, зробленим задля підвищення ажіотажу. Чесно кажучи, не віриться - є більш цікаві методи підняти інтерес, аніж привселюдно зазнати приниження. Дерек ще й, набравши води в рота, виплюнув її в обличчя Кличку-молодшому вже на ринзі, "на майбутнє" і "за минуле", так би мовити.

Чісора одразу кинувся вперед, але робив це більше для проформи. Пара важких ударів лівою трохи призупинили його і англієць став триматися на відстані, але навіть це не рятувало його від пропущених ударів. Другий раунд - ідентичний початок: спалах активності Дерека, а далі уважні дії Кличка, що діяв за принципом: "Бити буду акуратно, але сильно".

Третій раунд - і вже Віталій починає все частіше наносити удари. Той йшов у клінч, але суддя кожного разу був напоготові. Залу дії Дерека не подобалися і справа не лише в тому, що бій відбувався у Німеччині - багаторічній "вотчині" братів. Просто коли тобі обіцяють шоу і не виконують обіцянки - це завжди якось образливо. Хоча суперникам Кличка не звикати до такого "невиконання", якось у ринзі не про дотримання слова думають. У четвертому раунді Віталію вдався перший по-справжньому "прорізаючий удар", котрий міг би бика збити з ніг, однак Чісора втримався.

Ще один раунд, а згодом ще один - нічого не змінюється. Правий крос, лівий джеб, і так не раз, і не два. Чісора знову почав виснути на Віталієві, а той "чомусь" все ще не хотів тягати суперника на собі. Взагалі, складалося враження, що українець розуміє, що є лідером у записах суддів та починає економити сили. Половина дистанції - час, коли свіжість вже мала б бути на боці більш молодого британця, тому тренер вимагав від нього посилити пресинг на Віталія.

Але Чісора їх не послухав і на значну частину раунду "випав з життя". А стоячи поєдинки не виграють. Звичайно, було б дуже спокусливо нокаутувати Чісору у восьмому раунді, котрий він рекламував як час, коли нанесе вирішальний удар українцеві. І справді Дерек був дуже активний в цій 3-хвилинці, однак чогось серйозного так і не досягнув. Віталій на кожен пропущений відповідав одразу і шкодувати, що справа дійшла до останньої третини бою приводу не мав.

Все можна було вирішувати вже у 9-му раунді, однак "відкритий" удар з правої, котрий пропустив Чісора, лише похитнув британця. Дерек все ще йшов вперед, однак на більше, ніж пара бокових не спромігся. Перший з так званих "чемпіонських" раундів, десятий, Віталій провів дуже впевнено, виконав один дуже вдалий зустрічний удар, але Чісора знову втримався на ногах.

Одинадцятий раунд показав, що на пресинг Чісора вже не здатний. Опущені руки, повільні рухи, все на що його вистачало - захист проти більшості ударів Кличка. Не мало, проте не для виграшу. Останній раунд - і єдина надія Дерека на "шанс панчера" не виправдалася. Кличко провів цей відрізок як професор, академік - вже й сам не цурався клінчу, відступав, не даючи шансу дістати його. Боягузтво, скажете ви? Тверезий розрахунок власних сил 40-річним боксером, відповім я. Віталій навіть повалив Чісору на канати за 10 секунд до кінця, однак дотиснути суперника не було часу. Не приніс Чісорі успіху і удар відчаю.

Чісора може плакатися, що його знову засудили, як і у поєдинку з Хеленіусом, проте якогось бажання слухати боксера, що вічно скиглить, на Западі зазвичай нема. Тож чому ми маємо це робити? Його зовсім не шкода - він сам зробив для своєї поразки все, що міг. Повага до нього як до людини, здається, зникла після цього бою не лише у братів, а й в усіх, хто вболіває за поведінку, гідну звання спортсмена.

Криза у суперважкому дивізіоні? Даруйте, але не Клички винні у тому, що хлопчакам у Америці та Англії зараз більш цікаві інші, більш "чистенькі", види спорту. От і прийшли на зміну їм отакі вихідці з емігрантських родин чи спортсмени з СНД, для яких бокс залишається шансом пробитися до слави та грошей.

А Віталію варто сказати "дякую". Навіть не лише за перемогу, що вкотре принесла славу йому та опосоредковано українському спорту та всій країні. А й за те, що вкотре довів - результат не залежить від віку спортсмена. І справжнім чемпіоном світу можна бути і в 40 років. А коли йти на пенсію він якось і сам вирішить.

Сhampion.com.ua