В'ятрович прирівняв псевдособор 1946 року до «гібридної війни» Росії проти України

Росія перейняла репресивні методи від радянської тоталітарної системи. Важливо знати методику дії репресивного апарату, механізми якого до цього часу діють в Росії, щоб добре усвідомити те, що зараз відбувається в Україні і називається «гібридною війною».

Про це 4 березня у Києві під час презентації виставки «До світла воскресіння крізь терни катакомб» говорив історик Володимир В'ятрович, керівник Інституту національної пам’яті, проводячи у дні 70-х роковин Львівського псевдособору (1946) аналогію між спробою ліквідації УГКЦ і сьогоднішньою агресією Росії.

Науковець наголосив, що політика радянської влади проти України була і залишається політикою геноциду. Невід’ємним елементом цього геноциду було знищення української національної Церкви, яке розпочалося на великій, надніпрянській Україні у 1920-30 рр., коли фактично було знищено Українську Православну Церкву, а згодом методологія винищення всього українського була експортована після 1939 року і на Західну Україну.

«Буквально з перших тижнів у існування радянської влади на західній Україні розпочинається розгортання репресивної політики проти УГКЦ, як національної Церкви. Ці процеси пришвидшилися після смерті у 44 році Митрополита Шептицького і завершилися Псевдособором 1946 року. Це не просто сумна сторінка нашої історії, яку треба пам’ятати, це те, що потрібно вивчати, щоб розуміти механізми дії радянської тоталітарної системи, які застосовуються і сьогодні. Це класичний приклад того, що сьогодні називається «гібридною війною», це класичний приклад того, як застосовують примуси, репресії та інформаційні провокації. Якщо подивитися як тоді, у 1946 році, на Псевдособорі у Львові голосували з підняттям рук і оглядкою по сторонах, то згадаємо кримський референдум 2014 року, як відбувалося голосування у анексованому Криму. Репресивні механізми 1946 року застосовуються Росією до тепер. Суспільство наївне і сліпе в тому, як ним маніпулюють з боку Росії в сфері політики і духовності. Це продовжується, починаючи з 40-х років», – наголосив Володимир В'ятрович.

Він вважає, що сьогодні потрібно максимально відкривати правду про репресії проти УГКЦ. Про це інформація міститься в архівах КДБ, де є сотні справ, що стосуються репресованих священиків УГКЦ від 40 до 80-х років. Усі ці величезні об’єми матеріалів група істориків і студентів УКУ в 2008-2009 роках скопіювала, і коли в 2010 році, за часи президентства Януковича, архіви знову закрили, то це вже не було так страшно, оскільки матеріали вже були на електронних носіях і сховати їх було неможливо. Тепер, завдяки декомунізації, доступ до архівів вже є незворотним.

Щодо самої УГКЦ, яка незважаючи на ліквідацію і переслідування, вижила у підпіллі і зараз успішно розвивається, то сьогодні, як ніколи, потрібно пам’ятати цю історію, бо це ще одна історії нашої перемоги.

«Радянській владі не вдалося ліквідувати УГКЦ і вихід цієї Церкви з підпілля дав поштовх до ширшого національно-демократичного руху , який поставив крапку на існуванні всього СРСР, усіх тих, хто з цієї Церквою боровся. Це має нас сьогодні, коли Україна опинилася у стані війни, надихати. Ми маємо пам’ятати, що в найстрашніших ситуація ми перемагали», – завершив свою промову Володимир В'ятрович.

RISU

{module mod_knopka_comments}