Голодомор 32-33рр.
- Закон України № 376-V про Голодомор 1932-33 рр.
- Офіційне визнання міжнародною спільнотою
- Суд над організаторами Голодомору-Геноциду
 |
 |
 |
Статут Культурно-освітнього центру «Дивосвіт» при Спілці українців у Португалії
Увага!
- Українсько-португальська угода про соціальне забезпечення
- До уваги всіх, хто оновлює або отримує водійські посвідчення в Португалії
- У відпустку в Україну власним автотранспортом до 60 днів
- «Шлях Перемоги» - громадсько-політичний тижневик
Наш банер
Урядова коаліція - авантюра, самовпевненість, чи розумна провокація? Про владу, опозицію та інші неприємності
Категорія: Новини , Україна
Створено: 23 березня 2010
Дата публікації
Перегляди: 6838
Сьогодні чи не найбільше розмов в українському суспільстві про неконстуційні методи формування проурядової коаліції та відверто провокаційні призначення в уряді. Тому і виникає логічне запитання, що криється за різкими діями Партії регіонів та її лідера та за неоднозначними призначеннями. Пропонуємо розібрати наступні варіанти.Авантюрний
Передбачається, що ПР вирішила нашвидкоруч збити коаліцію і скористатися слабкістю опозиції з метою монополізації влади. Це у свою чергу дозволило б знищити головного і найсильнішого конкурента - Ю.Тимошенко. Її побоюються в Партії регіонів, бо вона представляє ту ж саму систему, що і Партія регіонів, тобто кланово-олігархічну модель української держави. Разом з тим, є сумніви, що нинішній склад уряду від Партії регіонів - це авантюристи. Швидше навпаки - ці люди прагматики, яким потрібно думати про своє політичне майбутнє та про захист власного бізнесу. Тобто, сумнівно, що ці люди без належної підтримки (а підтримку можемо визначати тільки у 23 %, які отримав В.Янукович у першому турі) готові піти на авантюру зараз, на фоні глибокої економічної кризи, що з великою ймовірністю спровокує і нелюбов до влади.
Самовпевнений
Тут все просто. Припускаємо, що і Табачник, і Цушко та й інші не надто зрозумілі призначення, як і публічні обіцянки "захистити російськомовних українців" та "розібратися з Бандерою", зроблені з розрахунку на власні сили і можливість придушити будь-який опір з боку опозиції та громадськості. Проте, цей варіант виглядає теж досить сумнівним. Просто слабо віриться, що в Партії регіонів не оцінювали ризиків пов’язаних із слабкою підтримкою В.Янукович та з можливою протидією інших фінансово-промислових груп.
Розумна провокація
Призначення Д.Табачника на посаду Міністра освіти і науки - це провокування здорових національно-патріотичних сил. За логікою речей така провокація була б вигідною для самого Януковича, щоб залишатися самостійним.
Для пояснення такої думки необхідно зробити невеликий екскурс в історію незалежної України.
1. У свій час Л.Кравчук у розмовах з М. Горбачовим під час проголошення незалежності постійно кивав у сторону РУХу, натякаючи, що тодішнє українське компартійне керівництво було б не проти зберегти СРСР, але ж народ може постати і буде кровопролиття.
2. Пізніше цей момент вдало використовував Л.Кучма, коли у нього вимагали впровадження російської мови чи інших дій, котрі йшли в розріз з українськими інтересами. Якщо сформулювати точніше. то з інтересами української олігархічної держави, яка на той час існувала.
Тепер повернімося до Януковича. Очевидно, що в ході виборів він намагався заручитися підтримкою і Росії і окремих проросійських сил в Україні. Так само роздавав обіцянки щодо мови та освіти, які зараз не дуже хочеться виконувати. Адже хочеться бути президентом всієї України, а не тільки її частини. Але ж є зобов’язання....
Розумним у цій ситуаціє є саме провокація здорових сил суспільства, щоб потім кивнути на громадськість і заради "громадянського спокою" відмовитися від державного статусу російської мови, від Табачника на посаді Міністра освіти і науки, а пізніше, можливо, і викинути комуністів з коаліції та створити нову вже на легітимній основі, паралельно знищивши Ю.Тимошенко, як головного антипода і конкурента за доступ до бюджетних коштів.
Саме до такого висновку можна прийти, якщо проаналізувавши окремі виступи і дії нових посадовців.
1. Янукович вів свої нотатки у Верховній Раді чомусь українською мовою. Хай буде з помилками, але ж українською.
2. Президент, перебуваючи в Каневі підтвердив державний статус української мови, а прем’єр, хоч і ламано але намагається розмовляти таки українською.
3. Ми не почули жодного добре аргументованого виступу на захист Табачника. Напроти, і представник Президента і представник Уряду фактично натякнули, що їм особа нового міністра не надто приємна і вони б не хотіли її бачити в уряді та вважають її шкідливо.
То може, адміністрація нового президента тільки і чекає моменту, щоб громадськість та опозиція піднялися і виступили організовано з вимогою відставки Табачника та інших неприйнятних осіб. Тоді Янукович матиме виправдання, як для "своїх", так і для "російських" друзів. Адже можна буде завжди кивнути в сторону українців і сказати: "Я хотів зробити все можливе, але ж народ..."
Опозиція
А що ж опозиція? Опозиція у нас різна, і кожна має свою мету. Проте ця мета переважно визначається місцем розташування відносно "державної годівниці". Якщо проаналізувати діяльність нинішньої "офіційної" опозиції БЮТ, то вона мало чим різниться від незаконних дій тієї ж влади. Опозиція формується також "тушками" всупереч навіть регламенту написаному спеціально владно-опозиційну монополію Партії регіонів і БЮТ. Сьогодні Ю.Тимошенко активно бореться з Табачником, а ще два роки назад обурювалася "шоковими" методами боротьби з корупцією у системі освіти і хотіла перевірити, чи не порушують часом прав студентів, тобто фактично пропонувала те ж саме, що зараз пропонує Табачник.
Тож чи можна вважати таку опозицію спражньою - питання риторичне. Єдине, що можна констатувати вже зараз - більше зусиль витрачається на боротьбу за власне опозиційний статус, ніж на опозиційну діяльність. Інші ж представники опозиції ще мають можливість зробити щось реальне для того, щоб влада обрала, якщо не найкращий варіант для країни, то хоча б відмовилася від найгіршого, або ж пішла.
Роман Соломонюк
|
|
Статистика
- Перегляди статей
- 23427396
Лічильник