До 65-річчя утворення Української Головної Визвольної Ради

"УНІВЕРСАЛ" ПИСАВСЯ У СТРИЮ

65 років тому, весною 1944 р., дорогою, що веде із Стрия у Сколівські Бескиди, де в той час перебувала старшинська школа УПА "Олені", двоє супутників на псевдо "Володимир" і "Псельський" вели жваву розмову. Власне це було закінчення тієї давньої дискусії, що відбулася невдовзі після їхнього знайомства у Києві влітку 1942 року...

"Володимир" (він же "Орлович") - Мирослав Прокоп (1915-2003 рр.), уродженець міста Перемишля, референт Проводу ОУН(б), майбутній член Української Головної Визвольної Ради.

"Псельський" - Кирило Осьмак народився за сотні кілометрів від Сяну в колишньому сотенному містечку Шишаки, що розкинулося на берегах мальовничої річки Псел. В окупованому тоді німцями Києві Кирило Осьмак, агроном за освітою (закінчив сільськогосподарський інститут у Москві), очолюючи у спілці сільськогосподарської кооперації бюро"Сільський господар", мав можливість дахувати учасників похідних груп ОУН, забезпечуючи їх необхідними документами і притулком.

Влітку 1942 р. у Бюро "СГ" з'явився незнайомець, який, назвавши пароль, відрекомендувався "Володимиром". Під час наступної зустрічі Мирослав Прокоп детально ознайомив Кирила Осьмака з історією створення ОУН та боротьбою українських націоналістів за Самостійну Українську Державу, а також запропонував йому від імені Центрального Проводу керувати організаційною та пропагандистською роботою серед київської інтелігенції.

Кирило Осьмак поділився з "Володимиром" своїми думками про створення всеукраїнського органу, в якому були б представлені всі націонал-патріотичні сили, що прагнуть суверенної Української держави. Згоди у цьому питанні тоді не було досягнуто - "Мирослав Прокоп визнавав право керівництва лише за ОУН" ("Літопис Української Повстанської Армії", том 41, стор. 13)...

До Галичини Кирило Осьмак прибув у вересні 1943 р. Відновивши зв'язок з "Володимиром", він за порадою і сприянням друзів по боротьбі влаштувався в одному з моршинських санаторіїв поправити своє здоров'я, підірване трьома арештами (1928, 1930, 1938 рр.) та перебуванням під слідством і в ув'язненні "у країні Сталіна, у країні рад". У Моршині він знайомиться з відомим письменником Іваном Багряним, встановлює зв'язок з часописом "Ідея і Чин".

Незабаром здійснюється його давня мрія - зустріч з Андреєм Шептицьким. В кінці тривалої аудієнції Кирило Осьмак просить благословити його на подальшу боротьбу за Самостійну Українську Державу. Символічний факт - хрещений у православній церкві Різдва Христового син Івана й Тетяни просить благословення на звитягу з безбожницькими окупантами у Митрополита греко-католицької церкви.

6 грудня 1943 р. - відразу після закінчення курсу лікування в Моршині - Кирило Осьмак оселяється в Стрию, де одержав посаду директора товариства "Сільський господар", яке мало широко розгалужену мережу гуртків (313), що охоплювали 65 тисяч господарств у Стрийському повіті.

Фізично зміцнілий, духовно збадьорений благословенням Митрополита Андрея Шептицького, він повністю віддається просвітницькій і агітаційній роботі, тим більше, що нова посада давала йому можливість безперешкодно пересуватися окупованим німцями Прикарпаттям і постійно спілкуватися з населенням краю. Саме в цей час Кирило Осьмак виступає з лекціями на сільськогосподарські теми, пропагуючи ідеї українського націоналізму в селах повіту (Дуліби, Конюхів, Гірне, Комарів, Угерське), читає лекції у сільськогосподарській школі в с.Бережниця та на курсах ХВМ (хліборобський вишкіл молоді), виступає на з'їздах товариства в Ходорові та Стрию, а також проводить заняття у жіночих секціях "Сільського господаря", де слухачкам не лише давали елементарні знання з городництва й рільництва, а й навчали доглядати за малими дітьми і надавати першу допомогу пораненим - тобто готували кадри медсестер для УПА.
Одночасно Кирило Осьмак знайомиться із структурою та боєздатністю Української Повстанської Армії, здійснюючи поїздки в місця дислокації її відділів (військових частин) у Журавному, Гошеві, Долині, Перегінську, Гребеневі.

Саме під час однієї з таких поїздок (згаданої на початку статті) він нагадав своєму супутникові про свою давно виношену ідею - об'єднання всіх патріотичних сил у всеукраїнську організацію, на базі якої створився б уряд, який керував би боротьбою українського народу проти "сильного і підступного ворога" - московського імперіалізму. Свої думки з цього приводу він виклав у написаній ним у травні 1942 р. декларації під назвою "В єднанні сила нації", в якій, до речі, є й тези, що не втратили своєї злободенности і в наші дні: "право народу на свою мову і свою економіку" або "створення такого законодавства, яке могло б забезпечити добре ставлення (народу) до уряду".

Нагадаємо, що та зустріч, під час якої Кирило Осьмак вперше ознайомив "Володимира" зі своєю ідеєю, відбулася влітку 1942 р., коли Червона армія після ганебних поразок у Криму та під Харковом швидкими темпами відступала до Волги і Кавказького хребта. Тепер же, у квітні 1944-го, лінія фронту проходила під Ковелем, Бродами, Станіславом, і в керівних колах ОУН прихильників створення всеукраїнського підпільного уряду ставало дедалі більше. З-поміж них був і Роман Шухевич, який, як згадує один із співтворців УГВУ Лев Шанковський ("Стрийський"), "на святі Різдва Пресвятої Богородиці (21 вересня 1943 р.) у соборі Святого Юра... запропонував йому взяти участь у створенні підпільної організації, - підпільного українського парламенту" (Літопис УПА, том 41, стор. 13)...

З поїздки в Сколівські Бескиди "Псельський" повернувся до Стрия з дорученням від "Володимира" написати проекти основоположних документів для об'єднання всіх патріотичних сил.

Після стількох поневірянь, втрати сина-первістка і доведеної владою до самогубства дружини Марії, яку він називав Зіркою, спалахнув його, колишнього вигнанця з України, зоряний час. Протягом кількох тижнів радісної, натхненної праці проекти основоположних документів - "Універсал" і "Платформа" - були написані.

А далі події розгортались так. Через зв'язкового Кирило Осьмак одержав записку-запрошення від "Володимира" прибути 11 червня до Львова на площу Ринок, 10 на засідання Ініціативного комітету, у складі якого, крім Мирослава Прокопа, були й інші члени Проводу ОУН: Лев Шанковський ("Стрийський"), о. Іван Гриньох ("Костецький"), Микола Дужий ("Вировий"), Дарія Ребет ("Вільшинська"). Після тривалого обговорення і деяких доповнень "Платформа" й "Універсал" були схвалені одноголосно і вирішено назвати створений орган Українською Головною Визвольною Радою, а також провести незабаром його організаційне засідання - Великий Збір, який відбувся 11-15 липня 1944 р.

У лісничівці біля с.Сприня, як пише Петро Мірчук, "зібралися представники усіх Українських земель, причому особливо чисельною були представлені Східноукраїнські землі. Зійшлися люди різних політичних поглядів. Збори святочно проголосили себе Тимчасовим Українським Парламентом" (Петро Мірчук. Українська Повстанська Армія, стор. 68). Великий Збір обрав Президію та Генеральний Секретаріат УГВР - підпільний Парламент і підпільний уряд. Обраний Головою Президії "Марко Горянський" (він же "Псельський"), поклавши руку на український державний герб, в урочистій тиші, карбуючи кожне слово, промовив:

"Наша мета - Українська Самостійна Соборна Держава на українських етнографічних землях.
Наш шлях - революційно-визвольна боротьба проти всіх займанців і гнобителів українського народу.

Будемо боротися за те, щоб Ти, Український народе, був володарем на своїй землі".
Це присягав на вірність українській нації Кирило Осьмак - Президент Нескореної України - 15 липня 1944 року.

Василь-Юрій КРИВЕНЬ.
Стрийська РО КУН

 {jcomments on}