23 травня 1938 року

Смертельну загрозу для себе від українського націоналізму окупанти України бачили і розуміли. Організатора ж і керівника українського націоналістичного руху знали московські большевики добре з безпосередньої зустрічі з ним в 1918-19 роках: це ж він, полк. Євген Коновалець, в останніх днях січня 1918 р. здавив безпощадно большевицьку ворохоблю в Києві й не дав большевицьким заговірникам легким коштом знищити в зародку українську державність, це ж він, полк. Євген Коновалець, був із своїми Січовими Стрільцями хребтом протибольшевицької збройної боротьби Української Народньої Республіки, це він, полк. Євген Коновалець, був носієм ладу, порядку і дисципліни серед моря анархії, загрожуючи нанести тим найважчий удар всім большевицьким затіям. Большевицькі вожаки здавали собі добре справу з того, що коли полк. Євген Коновалець зумів уже двадцять-кілька літнім молодцем у зовсім новій тоді для нього ситуації виявитися таким здібним і таким успішним організатором збройної боротьби й державного будівництва, то яким стратегом і політиком він зуміє виявити себе в майбутньому, маючи за собою стільки досвіду, користуючись, тепер велетенським авторитетом серед усіх українців та спираючись на сітку міцної підпільно-революційної організації, коли над СССР загримить буря нової війни!

А тому й большевицьке ГПУ напружувало весь час усі свої сили, щоб або схопити полк. Євгена Коновальця живим, як схопили біломосковських проводирів ген. Мюллера й ген. Кутєпова, або щоб його вбити. Зрозуміло, що на відвертий морд большевицькими агентами на території котроїсь із чужих держав, при якому злочинці були б зловлені й перед чужим судом була б перед усім світом розкрита злочинна діяльність московсько-большевицького ҐПУ теж поза кордонами СССР, большевики з політично-пропаґандивних мотивів не зважувалися. Вони заходились біля того, щоб доконаний ними злочин вбивства провідника українських революціонерів не давав безсумнівних доказів, що це їхня, большевицька робота.

Та довгі роки заміри большевиків не вдавалися. Незвичайний хист революціонера-організатора, що його мав полк. Коновалець, та його глибоке знання провокаторсько-поліційних большевицьких методів перекреслювали всі пляни ҐПУ для довершення підготовлюваного злочину, хоч на протязі тих довгих років полк. Коновалець, як ми згадували, особисто вів справи зв'язку з СУЗ і часто зустрічався в різних містах Центральної, Західньої та Північної Европи із зв'язковими організації, які приїжджали з УССР і туди поверталися.

Щойно в 1938 р., напередодні нової воєнної завірюхи, що нависала над усією Европою, вдалося таки московсько-большевицькому ҐПУ продістатися якось в одну із клітин зв'язку і підставити туди свого агента для довершення злочину вбивства.

Скритовбивчий злочин большевицької Москви виконано в голландському місті Роттердам 23 травня 1938 р. Того дня приїхав полк. Євген Коновалець до Роттердаму на умовлену зустріч із котримсь із зв'язкових організації з УССР — найправдоподібніше був ним „Валюх”, — який прибув туди як один із пасажирів совєтського торговельного корабля „Мєнжинскій”. Зустріч відбулася в кав'ярні „Атлянта” в год. 12 вполудне. Зв'язковий передав полк. Коновальцеві невеличкий пакет, що мав бути збіркою шифрованих організаційних звітів та матеріялів про відносини в УССР, а насправді був приготованою большевицькою поліцією „пекельною машиною”. По кількахвилинній розмові прибувший вийшов з кав’ярні, а вслід за ним вийшов теж полк. Коновалець, прямуючи пішком до недалекого готелю „Ґранд Сантраль”, де він задержався, прибувши до Роттердаму. Пройшовши шматок дороги, він задержався біля кінотеатру „Люмієр” і в тому моменті „пекельна машина” вибухла, пошматувавши тіло полк. Євгена Коновальця: ліве рам'я і праву ногу розірвав вибух на шматки, решта тіла була теж жахливо покалічена, цілою залишилася тільки облита кров'ю голова.

…У висліді солідно проведеного слідства голландська поліція прийшла до висновку, що виконавець скритовбивства прибув для виконання злочину на большевицькому кораблі „Мєнжинскій” і ним утік по виконанні злочину до СССР і що злочин скритовбивства полк. Є. Коновальця був ділом московсько-большевицького ҐПУ.

На столику в кімнаті готелю „Сантраль”, в якому задержався був полк. Є. Коновалець, прибувши до Роттердаму, залишився хрестик з Розп'яттям Христовим — мимовільно залишений полк. Євгеном Коновальцем доказ, що він був глибоко віруючим християнином. Той хрестик, як подають найближчі знайомі полк. Коновальця, одержав він від своєї матері, коли виїжджав на війну і від тоді мав його завжди при собі, в усіх походах і боях та в часах перебування на чужині. Це був символ єдности щирої християнської віри з глибоким патріотизмом воїна-революціонера.

Петро Мірчук

ОУН