Хай живе ОУН – УПА!

 Віра Хижа, Рим

Битись далі – вже не сила.
Скільки їх війна скосила?!
Рідко вдома хто буває…
Гарнізон стрибків стріляє.
«Стефцю, донечко, голубко» -
в матері на серці чорна думка.
А голубка з Голубиці
підірвалася на криці.
«Хай живе ОУН – УПА!» -
Голос Стефи долина.
Впала дівчина-краса,
Аж до п’ят її коса.

Білий світе, білий раю,
Скажи мені, я благаю
Чи повернусь я додому,
Чи зостанусь тут з журбою.
Заржавіла душа в тернах,
б’ється пташкою з розпуки,
прагне щирого каяття
над Ісусовим розп’яттям.
Хресну путь ми не скінчили
Боже, ти добав нам сили.
Рік за три рахують в нетрях
Чи ж дадуть нам вдома вмерти.
У короткий час спочинку
Чути материнське «синку».
Чи здоровий? Чи не згинув?
Я в думках до тебе лину.
Боже, Христе, дай їм силу.
«За яку таку провину?»
Що любили землю рідну?
Що встояли перед «сріблом»?
До кінця пройшли тернову
Чесну праведну дорогу.
Нас заслали на Колиму.
В Казахстан, де люті зими.
Нас морили і стріляли,
Нас ганьбили й обкрадали.
Та тавро душі не взяло,
Пилина і блуд відпали.
Час настав: прозріли люди –
Майбуття Вкраїни буде!

 Український голос в Італії