Крути. Перші добровольчі батальйони

Кілька місяців після революції. Уряд у Києві слабкий і безпорадний. На сході України руками Москви створюється «народна республіка», а прислані з Росії військові загони захоплюють місто за містом. Триває неоголошена війна. Київ під загрозою наступу. Влада, яка не докладала зусиль для побудови власного війська, покладається на дипломатію й західних союзників. У бій на схід збираються нечисленні патріотичні військові, а також добровольці. У першу чергу – молодь.

Ні. Це не 2014 рік. Це майже сто років до нього. 1918. Сенс історії в тому, що вона постійно повторюється. Повторюється доти, допоки ми не вивчимо всі помилки.

Україна відзначає 100 років битви під Крутами. На жаль, інколи цей бій намагаються подати як трагедію, а крутянців – як жертв. Я ж хочу говорити про подвиг і героїв.

Герой – це не жертва. Герой безмірно цінує щось інше, вище за себе. Заради свого ідеалу він готовий забути себе й навіть віддати життя. Своїм подвигом він закріплює клятву вірності Буттю. Тому жертви помирають, а герої живуть вічно.

Чи назвеш ти ім’я свого прапрадіда? Чи знаєш, що він робив у тому далекому 1918 році, чим жив, про що мріяв? Навряд. А це твій прямий предок, його кров тече у твоїх жилах і його прізвище напевно ти носиш. Можливо, він прожив довге життя. А можливо, помираючи в Голодомор, він жалкував, що в той січневий день він не взяв до рук зброю і не пішов на схід. Нам не відомо, бо хто згадає сьогодні його, твого предка?

Його ровесник також вагався, також боявся, також мав кохану й батьків. Але пішов у бій. І навіть, якщо він не встиг залишити нащадків, він знає, що його правнуками є багатомільйонна нація. І в тому бою він не зазнав поразки. Він переміг! Бо сьогодні є велика українська держава, є сильна українська армія, є тисячі й десятки тисяч українців, які захоплюються їх подвигом.

Коли про людину забувають, вона іде в небуття. Коли її вчинками надихаються далекі нащадки, вона живе у Вічності. Там, у Вічності, знаходиться затишний український куточок Царства Небесного. Там перебувають княжі дружинники, які прибивали щити на вратах Цареграда. Козаки, які перемагали московитів під Конотопом. Там українські повстанці і Небесна Сотня. І, звісно, там крутяни. Усі вони з небес споглядають на нас. Вірять в нас. І чекають на нашу перемогу!

Андрій Рибалко

ukrnationalism.com