В суботу, 23 листопада 2013 року, опівдні, в ДЮЦ "Соняшник" був проведений Урок Пам'яті  зі спільною молитвою за жертвами Голодомору 1932-33 рр. в Україні.

Малеча відразу примітила свічки та пшеничні колоски - атрибути, які відрізняли цей день від інших, - а тому й запитували:"Для чого? А чому горить свічка?" Ці запитання я відразу переадресувала діткам замість відповіді.
Шестирічний Іванко, старанно виписуючи нову букву в зошиті, відповів:"Я знаю. Це колись люди помирали, бо не мали їжі..." Іванову думку перебила його десятирічна сестричка Марія: " Я згадала! Це коли у людей забирали хліб, і вони помирали від голоду. А коли вони хотіли на полі знайти їжу, то їх убивали!"

Скажу чесно, не очікувала такої відповіді, бо навчаю тепер діток, народжених у Португалії. Відразу запитала, звідки вони це знають. А у відповідь почула:" Ви ж нам розказували і давали свічку додому, щоб увечері запалити на вікні... А ще нам мама говорила про своїх бабусю і дідуся, які пережили Голод."

Чи треба щось іще додовати до цих дитячих слів? Думаю, що ні.
 Це ми, дорослі, мудруємо: говорити про ті події чи ні;треба це комусь чи ні; а як про нас думатимуть, знаючи про ті чи інші історичні події. Це на нас відбились наслідки трагічних сторінок історії України: війни, голодомори, національна боротьба, страх говорити Правду. А маленькі діти чітко дають зрозуміти, що історію треба знати. Хай для нас це буде доказом доцільності розповідати правдиву Історію України дітям, в жодному випадку не допускаючи викривлення історичної дійсності. Бо, шестирічному Іванкові було всього 5 рочків, коли він вперше почув про Голодомор як геноцид проти українського народу, але через рік він точно відтворив почуте на уроці. А це означає, що цю правду дитина нестиме впродовж усього життя, бо його свідомість нічим і ніким не залякана, і не викривлена. Свічку, принесену зі школи, ця дитина запалить ввечері з батьками, щоб долучитися до світового українства в акції "Запали свічку".

 

23 листопада 2013 року відбулися збори-акція "Запали свічку". Вшанування 80-х роковин за жертвами Голодомору 1932-33 рр. в Україні відзначене виходом у світ книги  "Голодомор" португальською мовою. Деякі сторінки цієї книги написані осередком Аґеди.

У листопаді 2007 року осередок, спільно з Муніципалітетом Аґеди, проводить виставку " Голод 1932-33 рр."

У серпні 2008 року спілчани долучаються до світової акції "Незгасима свічка": наш осередок, спільно з Консульством України в Порту, організовує прийом "Незгасимої свічки" у північній столиці Португалії.

29 грудня 2008 року на засіданні Міської ради Аґеди, в присутності голови осередку СУП та його заступника, визнано Голодомор 1932-33рр. в Україні Геноцидом проти української нації.

У 2009 році осередок бере участь в заходах зі вшанування роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні в Порту - посадження плакучої верби в парку "Паласіо де Кріштал" (алея споріднених міст).

Участь у щорічній акції "Запали свічку".

24 листопада 2013 року о 15.00 год. участь осередку Аґеди СУП у поминальному заході з нагоди 80-х роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні в парку "Паласіо де Кріштал" (алея споріднених міст) у Порту - встановлення меморіальної плити біля плакучої верби.

 

{module mod_knopka_comments}