Про мову

О мово рідна - оберіг народу,
Хто я без тебе та без свого роду?
Не знаю, як змогла б я в світі жити,
Коли б забула по-українськи говорити.
Коли лунаєш ти, душа радіє,
І плаче, і бентежиться, і мліє.
Бо все, що знаєм, бачим, відчуваєм,
У рідній мові ми відображаєм.
Багата, мелодійна, незвичайна,
Дзвениш, мов музика, в устах моїх.
У тобі - мудрість поколінь і тайна,
І загадковість у словах нових.
Як мило чути рідну мову тут,
Далеко від своєї батьківщини,
Бо українці свою мову бережуть, -
Це ж символ українця й України. Різні скарби в житті людина здобуває,
І ця мета нас по життю веде.
Не втратьмо ж скарб той, що з нас кожен має,
Його у нас ніхто не відбере.
Надія Барановська
2008 р.

Джерело: перша збірка української поезії (поетичного клубу «Джерело» українського культурно-освітнього центру «Дивосвіт»), яка вийшла у Португалії в червні 2012р.
Довідки за тел . 963888831




{module mod_knopka_comments}